Выбери только то что надо ::::::::
Ім’я: Ду Фу. Друге ім’я — Цзимей, «священномудрий», «шишен» («свя-щенномудрий піїт»).
Роки життя: 712-770 рр.
Місце народження: Хенань.
Родина: батько — провінційний урядовець невисокого рангу.
Заняття: посадовець при дворі, китайський поет епохи Тан.
Основні твори: «Три правителі»,
«Три розлуки», «Вірші в 500 слів про те, що було у мене на душі, коли я зі столиці прямував у Фінсяиь», усього приблизно 1500 віршів.
Ду Фу — онук поета Ду Шень-яня. Ду Фу походив із давнього занепалого роду. Поет з’явився на світ у сім’ї незаможного чиновника. Замолоду мандрував, виношував мрію про великий будинок, у якому б знайшли притулок усі бідняки. Ду Фу не вдалося збудувати ані такого великого будинку, ані домівки для своєї родини. Проте він звів храм власної поезії.
Майбутній поет рано втратив батьків, його виховала тітонька Пей. Вона оточила хлопця турботою і любов’ю, дбаючи про нього, як про рідного сина. Свій перший вірш написав у 7 років,
1 його високо оцінили знавці поезії. Намагався скласти державні іспити, щоб, за сімейною традицією, дістати посаду державного службовця, проте службовцем не став. У 20-35 років багато подорожував Китаєм. 741 року прибув до столиці імперії Чан’ань. Там мешкав майже 10 років, мав при дворі незначну посаду. Під час бунту Апь Лушаня втік зі столиці разом із почтом імператора, а його родина залишилась у Чап’ані; поет довго не мав від них жодної звістки. Був ув’язнений бунтівниками та пробув у полоні
2 роки. Після придушення бунту Ду Фу було наближено до імператора, і 757 року він став радником молодого імператора Суцзу-иа і навіть отримав привілей критикувати сина Піднебесної. Але щойно Ду Фу скористався цим привілеєм, його було ув’язнено. Комісія, яка розслідувала цю справу, визнала його винним лише в тому, що вій справді вважав, що може критикувати імператора. Зрештою його було виправдано, і імператор навіть пробачив поетову зухвалість та залишив коло себе на тій самій посаді. Проте 759 року Ду Фу облишив службу та оселився зі своєю родиною на півдні, у нижній течії Яицзи. Значну' роль у його житті зіграли дружба та співпраця з Лі Бо.
Движение эпического сюжета Это история жизни и гибели Тараса Бульбы и его сыновей это борьба украинского народа за свою независимость движение лирического сюжета это отражение мира автора его мировосприятие его отношение к героям камеру к жизни в целом Центральной вопрос которому подчинено вся система уроков по повести почему Гоголь приводит своего любимого героя и его сыновей
Басня Дмитриева «Муха» есть не что иное, как перевод басни французского поэта Пьера Вилье, восходящей, в свою очередь, к античной басне. По другим сведениям – французский автор к басенному жанру никогда не обращался, и произведений, где главным героем была бы муха, у него нет.
Начало басни повествует о Мухе, сидящей на роге у Быка, который после праведных трудов с плугом тащится на покой. По пути домой Мухе встречается сестра, и на ее вопрос «Откуда ты?», высокомерно заявляет: «Откуда? — Мы пахали». Автор не уточняет, где была Муха во время пахоты: так и ютилась на роге у Быка, пребывая в полном бездействии, или ловко присоединилась к нему во время возвращения домой. Но она не преминула гордо сообщить сестре о сопричастности к делу. В конце произведения – мораль (заключительное рассуждение).
Да, порой мы сталкиваемся с ситуацией, когда кто-то, совершенно не заботясь об истинном положении вещей, беззастенчиво присваивает себе чужие достижения. Зачем следовать истине, когда можно спокойно хвастануть?
Ответ Мухи — «Мы пахали» пошел в народ и стал некой идиомой. Почему она прижилась? Потому что описанная ситуация слишком типична, она шагает из века в век.
Как стало возможным то, что Муха смогла приписать себе чужие трудовые достижения? Просто потому, что она оказалась рядом, и сумела воспользоваться ситуацией.
Басня Дмитриева «Муха» популярна не только в России, но и в других странах. Так, например, в двух разных вариантах она переведена на немецкий язык. Басня существует в немецком переводе Ганса Бауманна в антологии «Russische Lyrik 1185–1963». Автор второго варианта — Уве Грюнинг.
Очень часто по телевидению показывают подвиги служащих в полиции. Они спасают жизни людям, ищут украденные вещи, расследуют преступления. Именно поэтому я хочу работать в полиции! Главное в человеческой жизни - это дарить благо другим людям, служить человечеству. Это естественная потребность человека, исходящая из понятия благородства, чести, справедливости. Ведь это замечательно - делать свое благородное дело и слушать искренние благодарности! Работа в полиции, конечно, требует не мало сил и времени, но все это меркнет перед тем, что я буду помогать людям!
Добрый,отзывчивый,очень радостный))
