Я хочу рассказать о моем любимом сказочном герое-Винни-Пухе.
Винни-Пух- это маленький плюшевый мишка, который набит опилками. У него очень веселый характер, добрая душа, поэтому у него много друзей: Пятачок, Кролик, ослик Иа, мудрая Сова. Медвиженок всегда предти друзьям на помощь.
Однажды Иа в свой день рождения потерял хвост. Винни- Пух увидел его у Совы. Хваст висел вместо шнурка на колокольчике. Тогда медвиженок предложил Сове подарить хвост ослику, а сам понес в подарок горшочек меда, но по дороге съел его, так как очень любил сладкое. И подарил пустой горшочек. Увидев среди подарков свой хвост ослик очень обрадовался и был благодарен.
Медвижонок любил ходить в гости и даже сочинил такую песеку:
Кто ходит в гости по утрам,
Тот поступает мудро.
Трам- пам- пам!
На то оно и утро.
<span>Винни -Пух веселый и неунывающий, а мне нравятся такие как он. Поэтому Винни-Пух мой любимый герой. </span>
Прагнучи загартувати сина, Фетіда купала його у водах Стіксу, тому Ахіллес мав єдине вразливе місце — п'яту, за яку його тримала, купаючи, мати. Ахіллесу провіщали безмежну славу й загибель у Троянській війні. Фетіда переодягла дев'ятирічного хлопчика в жіноче вбрання і під іменням Пірри віддала до двору царя Скіросу Лікомеда, де він перебував у товаристві його дочок; одна з них, Деїдамія, народила від нього Неоптолема. Віщун Калхант запевнив греків, що без Ахіллеса вони не здобудуть Трої. Ахіллеса знайшов Одіссей, який під виглядом купця прибув до Лікомеда й запропонував його донькам жіночі прикраси та зброю. Дівчата кинулись до прикрас, Ахіллес вибрав зброю. (Варіант: Одіссей наказав своїм воїнам зіграти сигнал тривоги. Перелякані дівчата повтікали, а Ахіллес схопив зброю й кинувся на ворога). Одіссей намовив Ахіллеса вирушити під Трою.
Гениальность Гоголя в его мистическом образе. Это доказывает такие произведения как Вий, Вечера на хуторе близ Деканьки, Тарас Бульба, Мёртвые души там есть такие сцены которые могут привести в ужас. Многие странности отличают Гоголя от других русских писателей. Он прожил великую жизнь без женской любви, и он чательно скрывал свою жизнь от своих друзей и родставеников. Он подрожал в то время популярному австрийскому психологу Фрейду, вот это наверное и объесняет странность в его произведениях.
Я б хотіла бачити кінцівку таку:
Ромео підійшов до труни Джульєтти, він не міг повірити, що дама його серця вже на тому світі. Він взяв її за праву руку, відчув тепло. Потім нахилився до неї та поцілував Джульєтту. І вона відкрила очі, Ромео був дуже радий, що його кохана жива. В цей час відкрилися двері і зайшли батьки закоханих: Вони дуже зраділи, що їхні діти живі. Потім Монтеккі та Капулетті уклали мир. Ромео та Джульєтту прожили довге та щасливе життя.
Честно, я так хотіла, щоб ця поема закінчилася "Хеппі-ендом", але нажаль його не було(