<span>В обстановке интриг, междуусобиц и распрей рос будущий царь всея Руси Иван VI, оставшийся в 3 года без отца и в неполных 7 лет без матери. Таким образом с самого раннего детства Иван попал в жуткую атмосферу жестокости, непрекращающихся интриг, смертельной борьбы за власть. Борьба вокруг престола, бесконечные заговоры, жестокость не могли не оставить след в душе рано осиротевшего ребенка, который был от природы очень впечатлительным, уязвимым, ранимым и беззащитным. Рожденный с пылкой душою, редким умом, особенною силою воли он не получил должного воспитания, которое усовершенствовало бы в нем дары природы. Рано лишенный отца и матери, не имевший доброго наставника, отданный на волю буйных вельмож, ослепленных безрассудным властолюбием, Иван рос по его собственному выражению в небрежении. Бояре мало заботились о воспитании Ивана и его брата: занятые своими делами они содержали братьев в унижительной для князей бедности. Дети терпели порой нужду даже в одежде и пище. В присутствии Ивана, бояре беззастенчиво оскорбляли память родителей, на что он очень болезненно реагировал, не обращали внимания на его пожелания и просьбы; случалось, чуть ли не у него на глазах убивали его друзей и покровителей, принадлежавших к другому лагерю. С. М. Соловьев писал: Окруженный людьми, которые не обращали на него внимания, оскорбляли его, в своих борьбах не щадили друг друга, позволяли себе в его глазах насильственные поступки, Иоанн привык не обращать внимания на интересы других, привык не уважать человеческого достоинства, не уважать жизнь человека. Подобное детство могло искалечить психику любого ребенка, и Иван IV не стал исключением, в нем развились чувства одиночества, досады и беспомощности. Несмотря на перечисленные выше малопривлекательные черты характера, Иван IV отличался наблюдательностью, имел великолепную память, гибкий ум. </span>
Потому что у него был творческий кризис,картина его очень впечатлила,он видел в ней источник вдохновения
<span>Загалом образ Марусі має фольклорну основу. Починаючи з її зовнішності та закінчуючи рисами характеру, ми бачимо Марусю ідеальною українською дівчиною, яка ніби прийшла до нас із сумних та ліричних народних пісень.Образ Марусі є дуже гармонійним, бо її внутрішній світ і зовнішність однаково красиві та привабливі. Маруся працьовита, покірна, слухняна. Вона шанує своїх батьків, поважає своїх подруг. Вона живе у досить заможній родині, але не цурається роботи: працює і з батьком на полі, і в хаті, і біля худоби. Ця покірна та чиста дівчина надзвичайно богобоязлива. Проте її релігією є не тільки християнство, а й народна мораль — вірування і норми поведінки, що передалися їй від дідів- прадідів. Маруся вважає за гріх навіть ходити на вечорниці. Таку саму цнотливість, щ</span>ирість та вірність Маруся виявляє і в коханні: вона покохала Василя один раз і назавжди. Вона готова віддати життя за свою любов, але коли батько не дає згоди на шлюб із Василем, Маруся покірно погоджується. Сумуючи за Василем, вона щодня ходить до озера, пригортає до серця горішки, які подарував їй Василь.На образі Марусі позначився і вплив домінуючого літературного стилю — сентименталізму. Читач одразу помічає чутливість Марусі. Автор наголосив саме на її емоціях та почуттях, на внутрішньому світі своєї героїні.Важливу роль у створенні образів цієї повісті відіграє пейзаж: природа також передає почуття героїв та думки автора, налаштовує читача на відповідний лад.Образ Василя в повісті не просто яскравий та самобутній, він також допомагає розкрити образ Марусі. Василь уособлює парубка з народних пісень: він красивий, сміливий, порядний і розумний. Але його сентиментальність, на мою думку, дещо перебільшена, хоча це також данина стилю. Образ Василя від цієї чутливості трохи «програє», але твір загалом стає тільки емо<span>ційно наснаженішим, більш народним. Образ Марусі розкривається і через ставлення Василя до своєї коханої, Він жити не може без неї: побачивши свою Марусю мертвою, він починає плакати і падає на землю, немов неживий. Прощаючись із коханою, парубок також плаче. Таким чином автор підкреслює індивідуальність Марусі, усі позитивні риси її характеру, адже її так сильно покохав майже ідеал українського парубка XIX століття!Але, як каже стара латинська приказка, часи змінюються і ми змінюємось разом із ними. Сучасний читач навряд зрозуміє таку дивну покірність, смерть через розлуку з коханим або сльози парубка. З часом люди змінюються, змінюються їхні ідеали та світогляд. І сьогодні люди вже так не захоплюються дівчатами, подібними до Марусі. Але ми все одно маємо зберігати те найчистіше та найкраше у своїх серцях, шо передається від покоління до покоління протягом багатьох сторіч, незважаючи на те, наскільки сильно відрізняються наші епохи. І образ Марусі, майстерно створений Г. Квіткою-Основ'яненком, допомагає нам не втратити одвічних моральних цінностей нашої нації та всього людства.</span>
Стоит начать с того, что Савелий родился слабым ребёнком. С детства он отличался от своих сверстников. Но позже стали проявляться характерные богатырские черты в его повадках. Его любовь к пельменям пугала родителей. Будучи маленьким ребёнком, он превосходил других детей в весе и комплекции. К 16 годам он становится на службу всея Руси против супостатов проклятых, поедавших бананы. Он разбил печенегов вместе с Ярославом Мудрым в 1036 году, за что тот присвоил ему звание Богатырь Русский и угостил пельмешкой. И был пир на весь мир, пельмени по усам текли, а в рот банан попал.
<em> Какая метафора используется автором для создания противопоставляемого образа весны?</em>
Метафора <u><em>"В улыбках солнца "</em></u>-зима противопоставляется образу красавицы весны.
