<span>моя школа была построена в 1987 году. я иду в школу, 6 дней в неделю. начало занятий-8;30 ч. утра, а я обычно прихожу в школу на 10 минут раньше. каждый lhave essons длился 45 минут, после урока мы имеем 5 или 20 минут перерыв. во время этого перерыва мы идем в столовую, чтобы пообедать. каждый день мы имеем 5 или 6 уроков. уроки более чем в 3 ч. в день. после занятий я обычно не идти сразу домой. у нас есть некоторые внеклассные мероприятия. наши социальной и культурной жизни хорошо организована. например у нас есть оркестр, хор, художественный клубов. я принять участие в драмкружке, в моем school.i считаю его особенным в моей школе. мне нравится мой класс. я всегда чувствую себя здесь как дома. все так хорошо и легко ладить.</span>
Пушкин описывает судьбу «маленького» человека, который работает на почтовой станции. Многие проезжающие на каретах люди останавливаются на ней. Но если же на улице плохая погода, дорога скверная, ямщик упрямый, лошади не везут, то всё своё недовольство проезжающий вымещает на станционного смотрителя.
Самого станционного смотрителя зовут Самсон Вырин. У него есть молодая дочка, зовут её Дуня.
1.он пришел после того как она вышла замуж(хоть и через пару минут).из-за этого она отказала бежать с ним
2.если правильно помню то,она была счастлива
Да,нужно.Благодаря произведениям Салтыкова-Щедрина чиновники поймут ,что нужно делать для народа.
Багато є скарбів: і матеріальних, і духовних. Кожна людина на своєму життєвому шляху прагне знайти щастя, що вважається найбільшою неперехідною цінністю.
<span>Щастя буває різним. Для одних щастя — гроші, розкіш. Інші його бачать у сімейному житті, хтось — у повсякденній роботі. Це все важливо мати. А чи не найголовніше мати надійних друзів? Філософ, людина великої мудрості, Г. С. Сковорода навчав: "Друг вірний — захист міцний". Справді, як важливо, коли в горі чи радості поряд є той, хто розрадить чи розділить з тобою радість: </span>
<span>Є дружби різні. Тож одна </span>
<span>Шампанським піниться в бокалі, </span>
<span>Її випиваєш до дна </span>
<span>Без радості і без печалі. </span>
<span>А друга — без пустих прикрас, </span>
<span>Ознаки маючи суворі, </span>
<span>Духовно підіймає нас </span>
<span>У добрій радості і в горі. </span>
<span>В. Михайлюк. "Є дружби різні" </span>
<span>Майже всі люди важко переживають самотність. Кожен, хто відчуває самотність або вважає, що люди його не люблять, що він не користується такою популярністю, як інші, повинен усвідомити: людські стосунки — це обмін цінностями. Навіть у стосунках між двома людьми необхідно, щоб кожен з них робив певний внесок для їх підтримки. Якщо з таких стосунків користь має лише одна сторона, то, зрозуміло, що з часом друга втратить до них інтерес. Звичайно, користь у такому випадку не можна розглядати як матеріальну вигоду. </span>
<span>Дружбу не треба плутати із приятельськими стосунками. Спілкування з друзями збагачує людину духовно. Кожен шукає в другові важливі для себе риси. З однією людиною ми підтримуємо зв'язок тому, що вона вміє цікаво говорити, від другої ми дістаємо важливу інформацію, третя має приємну зовнішність і поведінку, четверта — оптиміст і вміє підбадьорити, п'ята завжди готова дати добру пораду. Мабуть, у друзях ми шукаємо риси ідеалу людини. Буває й так, що з часом у людині, яку вважав другом, розчаровуєшся. Що ж діяти в такому разі? Г. С. Сковорода наставляв своїх учнів: "Похибки друзів ми повинні вміти виправляти або зносити, коли вони несерйозні". </span>
<span>Дружба не терпить егоїзму. Є люди, які у стосунки між друзями не роблять ніякого внеску. Зрозуміло, що мало хто поважатиме таких людей, а намагатиметься обмежити зв'язки з ними, звести до приятельських. Люди іншого типу втрачають друзів і симпатії своїх знайомих через нетактовність, адже контакти з такими нікому не приємні. Нерідко це люди злосливі, в'їдливі, такі, що кепкують з інших. Хто ж буде дружити з такими? </span>
<span>Деякі особи не користуються повагою через те, що їх не цікавлять інші люди. Вони весь час говорять тільки про себе, а якщо хтось захоче висловитись, то не слухають, перебивають, знову заводячи мову про себе. Таким теж легко залишитись самотніми, втратити друзів: </span>
<span>Коли тебе забуде рідний брат, </span>
<span>Махни рукою, плакати не варт, </span>
<span>Коли тебе забуде друг — подумай, </span>
<span>Що сталося, що він тобі не рад. </span>
<span>Д. Павлцчко. "Коли тебе забуде..." </span>
<span>У дружбі треба вчитися бути людиною. І хоч ніхто не застрахований від помилок, головне — уміти їх помічати в себе. Той, хто прагне до самовдосконалення, до самоосвіти, приваблюватиме да себе інших людей, легко знайде друзів. Усім хочеться бачити своїм другом вірну і щиру, духовно багату, всебічно розвинену і красиву людину, людину гуманну, з відкритим серцем, вогником у душі. </span>
<span>Яку пораду дати тим, хто шукає друзів? Пам'ятати, що найвірніший друг — це мати, яка ніколи не зрадить, не проміняє свою дитину на найкоштовніше, готова життя віддати, щоб допомогти у скруті найдорожчій людині — синові чи доньці. </span>