Ярило – це одне з атрибутивних імен Бога в давніх русів. Це язичницький бог сонця, родючості, любові. Він вважається охоронцем полів, пасовищ, луків. Йому молилися жінки, щоб той послав їм гарного чоловіка, допоміг зачати дітей та побороти безплідність. Також Ярило був Богом війни за свою войовничу вдачу.
Слово Ярило означає «жаркий», «лютий» та «яскравий».
Цей бог, зображувався молодим, світлооким, з світлим кучерявим волоссям, у білій полотняній одежі, на білому коні, босим. На голові — вінок квітів як символ вічності й неба. У лівій руці — пучечок житніх колосочків — знак життя і щастя, доброго врожаю і благополучності, у правиці — мертва чоловіча голова — нагадування про те, що кожного чекає смерть, а тому треба жити яро. Інколи зображувався з мечем.
Існувало повір'я: де Ярило пройде — буде гарний врожай, на кого подивиться — у того в серці розгорається кохання. У багатьох піснях, приповідках люди звертаються до цього божества з проханням про тепле літо і гарний врожай.
На шану Ярила, неба та вічності буття людини, в день святого Урая – в день першого вигону худоби на пасовиська – пращували оздоблювали биків білими стрічками та квітами й водили по селу.
Культ Ярила був поширений в період існування Київської Русі до її хрещення Володимиром Великим. З хрещенням Русі він перейшов до християнської традиції. Бога Сонця стали йменувати Святим Георгієм. Хоча на території Поділля культ Бога Ярила зберігся до сих пір.
1красота природы
2 моя охота
3 мальчики с табуном у костра приняли меня
4 описание мальчиков
5 страшные истории мальчиков
6 собаки убежали,нашли их
7 диалог с ваней об ане и конфетах
8ещё пару историй
9 поспал я и пошел домой
Конец :павел убился упав с лошади...
Простаквашино, там кот и мальчие
1. Люди - ехали, переезжали, отправлялись в город
2. Струю - текли, лелись, струились с крыши
3. Сочинять, придумывать, писать - стихи
4.Слагать - Снять, отказаться от ответственности
В восемнадцать лет Дагни окончила школу, и отец отправил ее погостить к своей сестре Магде, театральной портнихе. Магда с мужем Нильсом жили в комнатушке под крышей театра.
<span>«Дагни часто ходила в театр. Это было увлекательное занятие. Но после спектаклей Дагни долго не засыпала и даже плакала иногда у себя в постели». В театре Дагни верила всему. Она осталась такой же чуткой, милой, впечатлительной, как в детстве.</span>