Багрянец, краска, пурпур
ослабевание, высыхание
Мартин Боруля подає позов на пана Красовського, тому що той назвав його «бидлом», і доручає займатися цією справою Трандалєву, який також працює і на Красовського. Одночасно Боруля намагається відновити втрачене дворянство. Він хоче вигідно видати дочку заміж, а тому просить Степана привезти з міста Націєвського — чиновника. У цей час до Мартина приходить його друг Гервасій, щоб засватати Марисю за свого сина Миколу. Микола й Марися вже давно кохають одне одного. Але Боруля відхиляє пропозицію. З міста приїжджає Націєвський, якому Марися одразу пояснює, що вона кохає іншого — Націєвський її наче не чує. Пізніше він підслуховує розмову Мартина та Палажки про майбутніх дітей та кумів і вирішує втікати із заручин. Мартин Боруля наздоганяє чиновника і б'є його. Степан втрачає роботу внаслідок скасування земського суду, але він боїться сказати про це батькові. Після того, як Боруля дістав листа від Красовського про те, що має виселитися з орендованої землі, він тяжко захворів. Скоро надходить лист про те, що Мартину Борулі відмовлено у дворянстві, оскільки в документах не збігається одна літера. Боруля спалює усі документи і дає згоду на одруження Марисі й Миколи.
Сюжет комедії «Мартин Боруля» письменник будує на фактах з життя родини Тобілевичів: батько драматурга, який довгий час служив управителем поміщицьких маєтків, вирішив домогтися визнання свого роду дворянським. На це пішло чимало часу, але марно — дворянство не було доведено, оскільки прізвище в старих документах було Тубілевич, а в нових Тобілевич. Карпенко-Карий використав цей факт, аби висміяти намагання простоï людини вибитись у дворяни, хибно думаючи, що цим можна в чомусь піднестися над іншими
Л.Толстой не даёт прямой авторской оценке поступка отца мальчика,он передаёт своё отношение через описание действий артиллериста,реакции матросов и пейзаж моря.
Толстой восхищён решительностью и находчивостью артиллериста ,горд его смелостью и мастерством.Автор одобряет поступок,отцом двигала любовь к сыну,но нехватка времени заставила его рискнуть жизнью людей,счёт шёл на секунды.С уважением Толстой относится к мастерству отца,дока своего дела,опытный артиллерист не промахнулся,попал в цель.Толстой оценил мудрость артиллериста,который принял единственно правильное решение,в сложившейся непростой ситуации.
бедный человек Герасим глухонемой от рождения он общался знаками был суровый добрый трудолюбивый
Гастрита на самом деле звали Микита
