<span> </span><span>Для збірних іменників характерні такі особливості:</span><span> — мають тільки форму однини;</span><span> — творяться за допомогою суфіксів -ств-о (студентство, птаство), -цтв-о (козацтво), -инн-я (стеблиння, кукурудзиння), -овинн-я (бобовиння), -ин-а (ярина, осичина), -овин-а (садовина), -ур-а (професура, апаратура, клавіатура), -ат(секретаріат), -я (жолуддя, листя), -н-я (офіцерня, комарня), -в-а (братва, панва), -от-а (жінота, біднота, піхота), -ість (людність), -ник, -няк (сливняк, сливник, дубняк, лозняк, лозник, чагарник), -еч-а (малеча, стареча), -изн-а (<span>білизна, старизна), </span><span>-ич- </span>(галич), <span>-ар (-ор) –а </span>(мошкара, дітвора), <span>-ія </span>(братія, інженерія), <span>-ань </span>(ламань), -ик-а –ік-а, -атик-а (орнаментик, символіка, проблематика, синоніміка), <span>-ітет </span>(генералітет), <span>-арій </span>(інструментарій), -іан-а (Шевченкіана, Пушкініана), а також безсуфіксним способом (юнь, зелень, гниль, погань);</span><span> — не сполучаються з власне кількісними числівниками, наприклад: <span>А скільки веселого </span>птаства<span> жило, пурхало, перекликалося в гущавині<span> </span>(О. Гончар)</span>.</span><span>
</span><span>Слід відрізняти іменники, що мають значення певної сукупності, наприклад, загін, народ, полк, ліс, команда, група, які виступають і в однині, і в множині (народи, полки, ліси, команди тощо) від збірних іменників. <span>Збірні іменники мають тільки однину!
<span>1. Наталчине обличчя(подвоєння) запалало рум'янцем(апостроф).</span><span>2. Сьогодні( ну, може зарахується "ьо") у неба бузково-сірий(через дефіс кольори) колір.</span><span>3. Маньчжурія( з великої букви - власна назва, та й саме слово хоч і словникове, але дуже орфографічне) - частина країни Китаю (власна назва).</span><span>4. Я хочу поговорити з тобою віч-на-віч (воно так пишеться, бо... чомусь)).</span><span>5. Розпалити (префікса рос- немає) багаття(подвоєння) без сірників - справа нелегка.</span>
Нещодавно я прочитав книжку «Хобіт» Джона Толкіна. Вона мені надзвичайно сподобалася. У ній йдеться про подорож хобіта Більбо, дванадцятьох гномів та чарівника Гендальфа до Самотньої гори. Під горою дракон стеріг золоті скарби гномів, які ті хотіли повернути. У дорозі з героями траплялися неймовірні пригоди. Особливо було смішно та страшно, коли їх зловили тролі. Вони хотіли з’їсти хобіта та гномів та почали сперечатися, як їх готувати. А ще мене вразив політ героїв з орлами. Там було багато ще цікавого, а завершилося все добре. <span> </span>