В то же время, были выявлены определенные различия в использовании сказовой формы в произведениях Н. В. Гоголя, Н. С. Лескова и И. С. Шмелева. В повестях «Шинель» Н. В. Гоголя и «Левша (Сказ о тульском косом левше и о стальной блохе)» Н. С. Лескова сказовая форма представляет собой сказ, идущий от авторского «я».
Повествователь в этих произведениях не называется, его образ скрыт, но угадывается в отклонениях от темы, размышлениях и обращениях к читателю. Повесть И. С. Шмелева представляет собой сказ, прикрепленный к образу лица, здесь повествователь является одновременно и главным героем произведения. В повести «Человек из ресторана». повествователь и его речь выступают на первый план, тогда как в «Шинели» и «Левше» повествователи находится на втором плане.
В повестях Н. В. Гоголя и И. С. Шмелева повествователи являются горожанами, и их речь характеризуется лексическими особенностями, свойственными простонародной речи городского жителя. В повести Н. С. Лескова повествователь принадлежит к деревенской среде, и в его речи мы наблюдаем элементы сельского просторечия.
Основой сказа Н. В. Гоголя и Н. С. Лескова является юмор и ирония, в текстах их повестей присутствует множество каламбуров, что позволяет назвать сказовую форму этих писателей комической. В отличие от Н. В. Гоголя и Н. С. Лескова, И. С. Шмелев не использует никаких приемов комического сказа. Его повествователь серьезен, он не использует каламбуров и намеренной игры слов, которая могла бы создать комический эффект.
В 1429г. Жанна д'Арк, юная крестьянка из Домреми, встала во главе французскойиармии и за год
Свою повість «Собаче серце» Михайло Булгаков так і не побачив надрукованою. До друку її допустили лише в 1987, через 62 роки після написання, але саме завдяки цьому вона залишилась не спаплюженою псевдо-критиками, котрі не знали жалю до всього того, що брало під сумнів методи радянської побудови суспільства . Це була остання сатирична повість автора.
В основі твору лежить неймовірний випадок перетворення собаки в людину. Це сталося в результаті експерименту медика-науковця Преображенського: він пересадив собаці залози внутрішньої секреції
алкоголіка і злодія Клима Чугункіна. Результат експерименту дивовижний – собака поступово перетворюється на людину (Поліграфа Поліграфовича Шарікова). Але в нього залишаються деякі собачі навики (ненависть до котів) та дурні звички Клима Чугункіна.
Преображенський разом з доктором Борменталем намагаються його перевиховати, але всі заходи не дають необхідних результатів. Шаріков лише нахабніє і створює нові проблеми. Професору не залишається іншого виходу, крім повернути його до собачого
стану.
В особі Шарікова Булгаков втілив картину суспільного укладу 20-х років. Абсурдний науковий експеримент допомагає яскраво висвітлити абсурдність тогочасного суспільства. Шаріков, котрий являється своєрідним продовженням шахрая Чугункіна, стає цілком підходящим для тогочасної радянської влади. Восьмикімнатна квартира науковця розглядається як посягання на волю, на зборах «жилтоваришів», замість вирішення побутових проблем, хором співають пісні, а загальна бідність рахується, як початок нової ери.
Отож, основною проблемою повісті Булгакова стало людське суспільство в складну перехідну епоху. Автор наголошує, що все залежить від звичайної людини: від її моральності, вибору, та від того, яке в неї серце.
1. Царь и три брата
2. На чей двор стрела упадет там и сватайтесь
3. Свадьба с лягушкой
4. Задание для жен от царя
5. Соткали ковры
6.<span> это моя лягушонка в коробчонке едет
7. Василиса Премудрая
8. Спалил лягушачую кожу
9. Старый старичек
10. Не бей меня Иван Царевич
11. Баба Яга разказывает как убить Кощея
12. Кощей умер</span>
