Материнское сердце-ты его чувствуешь.Ты ощущаешь как оно сильно,и горячо любит тебя.Сильнее материнского сердца ничего нет на свете.Твоя мать будет любить тебе всю жизнь до конца смерти и никогда тебя не забудет.Мне кажется мама готова на все ради своего ребёнка.Если она будет на тебя кричать то расстраивается не нужно ведь она тебя так воспитывает чтобы ты вдальнейшем был не тупым,чтобы тебя любили.Ты будешь новерное обижается но не нужно ведь мама пытается сделать как лучше,чтобы тебе было лучше.И вдальнейшем ты скажешь матери спасибо тому чему она тебя научила,сказала как правильно делать.Мама самый лучший человек на земле который любит тебя очень сильно ведь она за тобой ухаживала с 1 месяца твоего рождения.И если ей станет плохо ты должен ей помочь вспомни как она трудиласмь когда ты был МАЛЫШОМ!!!
Співомо́вка<span> — короткий </span>гумористичний вірш<span>, часто побудований на якомусь народному </span>анекдоті<span>, дотепі, </span>приказці<span> чи </span>казковому<span> мотиві.</span>
Одну з найбiльших трагедiй нашого існування - Вiйну - не змiг замовчати жоден письменник, особливо тi, хто був на фронтi, чиє дитинство опалила вiйна. Найбiльше про вiйну писали такi письменники, як О. Довженко, Ю. Збанацький, А. Малишко, П. Тичина, М. Рильський, О. Гончар, О. Коломiєць, Л. Костенко, Гр. Тютюнник та iншi.
Якщо уважно вчитатися, то вiйна українськими письменниками зображена у двох планах: перший - прославлення героїзму українського (тодi - радянського ) народу, романтизацiя i частково iдеалiзацiя рис, якi оголила вiйна - безстрашнiсть, патрiотизм, героїзм, дружба, згуртованiсть; другий - змалювання правди про вiйну: причини початку вiйни, сталiнська полiтика, помилки у вiйнi, недолiки i прорахунки.
Звичайно, найтиповiшими творами радянських часiв про вiйну були "Прометей” А. Малишка, "Слово про рiдну матiр” М. Рильського, "Прапороносцi” О. Гончара. У цих творах пiдносився героїзм радянського народу, прославлялися партiя, яка керувала країною i народом. Це були однобокi твори, але вони на той час були зрозумiлi, правильнi i потрiбнi.
Сьогоднi ж, звичайно, нам найближчi про вiйну твори О. Довженка, хоч колись за "Україну в огнi” вiн добре постраждав. О. Довженко вiв щоденник протягом вiйни, звiдти ми дiзналися багато того, про що не можна було писати. На основi цього щоденника та iнших записiв i документiв створенийпрекрасний правдивий твiр - "Україна в огнi”. Це не лише розповiдь про 1941-1945 р. в Українi, а й правдивi картини сталiнських порядкiв, в яких О. Довженко давно розчарувався i був з ними незгоден. "Менi важко од свiдомостi, що "Україна в огнi” - це правда. Прикрита i замкнена моя правда про народ i його лихо. Значить, нiкому, отже, вона не потрiбна i нiщо не потрiбне, крiм панегiрика”.
А О. Довженко панегiрика не хотiв писати, вiн не хотiв замовчувати гiрких фактiв, iнакше б твiр був однобокий. Адже пiд час вiйни був не лише суцiльний патрiотизм i героїзм (хоч це й переважало, iнакше й вiйну не виграли), були i неприємнi факти, такi як: зрадництво, мародерство, дезертирство, "свої” полiцаї i старости, одруження з ворогами i т. д. Лаврiн Запорожець добровiльно стає старостою, Христя одружується з iталiйським офiцером, Олеся сама запрошує на нiч до себе Кравчину, дезертирують двоє сiльських хлопцiв… Про таке не прийнято було писати. Дискусiя "на рiвних” мiж Запорожцем i нiмецьким полковником фон Краузе теж незвична: нiмцi до сих пiр зображували ся лише жорстокими i дурними.
<span>Лiна Костенко теж по-новому зображує вiйну, з сучасних позицiй. Отже, зображення вiйни в лiтературi теж потребує дослiдження, ця тема себе ще не вичерпала i чекає на нових дослiдникiв.</span>
<span><span>бережливость владеет ум,жадность овладевает умом.
Бывают люди хорошие бережливые,а бывают люди не хорошие жадные.
хорошие люди всегда берегут какую то вещь,хорошо относятся к ней и ухаживают.
А жадные люди которые не дают чего нибудь и не ухаживают за тех кто их просит.
бережливые и жадные люди - это всё равно хорошие люди.Лучше не быть
жадным , а быть бережливым,это легко сделать.Нужно просто захотеть быть
бережливым.
</span></span>