С.Есенин, был очень сидьно горд своей родиной, а также считал себя не отьемлимой частью ее, поэтому и не мог без нее жизнь, и постоянно думал о ней и писал стихи, и рассказы, ведь его душа постоянно верна была своему родному краю.
Тогда смысл этого выражения такое: слово, живую человеческую мысль нельзя ни уничтожить, ни запретить )
А. С. Пушкин написал повесть «Дубровский» . В ней главный герой – Владимир Дубровский.
Дубровский был высоким, красивым, храбрым. Он носил чин офицера. Очень любил своего отца, ради которого и ушел в отставку.
Владимир получил письмо, в котором было написано, что все имение, которое было у Дубровского – старшего переходит Троекурову, и решается приехать к отцу. Но когда он к нему приезжает, Дубровский – старший умирает прямо на руках у своего сына.
Вскоре после смерти отца к Дубровскому приходит извещение, что дом и все, что осталось, после суда переходит к Троекурову. Жители Кистеневки не хотели переходить к другому хозяину, и поэтому Дубровский решается спалить дом и увести жителей в лес.
Чтобы прокормить свой народ, Дубровский становится разбойником. Ему приходится останавливать на дорогах богатых помещиков и грабить их, не давая им проходу.
Дубровский очень хочет отомстить Троекурову. И вдруг Дубровскому везет: благодаря поддельному паспорту, перехваченному у Дефоржа, который собирался устроиться учителем французского языка у Троекурова, он сам устроился учителем у своего врага.
Дубровский ждал удобного случая для мести, но встретился с Машей, дочкой Троекурова, и влюбился в нее. Из-за любви к Маше он не смог отомстить Троекурову. Но любовь Дубровского к Маше оказалась неудачной, потому что Маша вышла поневоле замуж за соседа. Дубровский хотел ее спасти, но безуспешно.
<span>Я считаю, что Дубровский стал разбойником поневоле, потому что ему надо было прокормить своих людей.</span>
Улітку 1836<span> року під час одного з петербурзьких нічних рисувальних сеансів у Літньому саду він познайомився зі своїм земляком — художником </span>Іваном Сошенком<span>, а через нього — з </span>Євгеном Гребінкою<span>, </span>Василем Григоровичем<span> і </span>Олексієм Венеціановим<span>, які познайомили Тараса з упливовим при дворі поетом </span>Василем Жуковським[57]<span>. Сошенко вмовив Ширяєва відпустити Шевченка на місяць, щоб той відвідував зали живопису </span>Товариства заохочення художників[58]. Комітет цього товариства, «розглянувши рисунки стороннього учня Шевченка», ухвалив «мати його на увазі на майбутнє».Тара́с Григо́рович Шевче́нко народився <span>25 лютого (9 березня) 1814</span><span> року</span>[5]<span> в </span>селі Моринці<span>, нині </span>Звенигородського району Черкаської області<span>, </span>Україна<span> (за тогочасним адмінподілом </span>Пединівська волость<span>, </span>Звенигородського повіту Київської губернії<span>). Був третьою дитиною </span>селян-кріпаків<span> Григорія Івановича Шевченка і Катерини Якимівни Бойко після сестри </span>Катерини<span> (</span>8 (20) листопада1804<span> — близько </span>1848) та брата Микити (16 (28) травня 1811<span> — близько </span>1870)[6]. 1816<span> року сім'я Шевченків переїхала до села </span>Кирилівка<span> (нині </span>Шевченкове<span> Звенигородського району) </span>Звенигородського повіту, звідки походив Григорій Іванович[8]<span>. Дитячі роки Тараса пройшли в цьому селі. </span>12 (24) травня 1816<span> року народилася Тарасова сестра </span>Ярина[9]<span>, а </span>26 січня<span> (</span>7 лютого<span>) </span>1819<span> року — сестра Марія</span>[10]<span>. Одного разу малий Тарас пішов шукати «залізні стовпи, що підпирають небо», і заблукав у полі. </span>Чумаки, зустрівши хлопця, забрали його з собою й увечері привезли до Кирилівки[11][12]<span>. </span>8 (20) березня 1821<span> року народився Тарасів брат </span>Йосип[13].29 січня (10 лютого) 1823 року його старша сестра й нянька Катерина вийшла заміж за Антона Красицького — селянина із Зеленої Діброви.
20 серпня (1 вересня) 1823 року від тяжкої праці й злиднів померла мати Катерина[17], і 7 (19) жовтня 1823 року батько одружився вдруге з удовою Оксаною Терещенко, в якої вже було троє дітей[18]. Вона жорстоко поводилася з нерідними дітьми, зокрема з малим Тарасом[Після викупу Шевченко оселився на 4-й лінії Васильєвського острова в будинку № 100[67]. Незабаром він став студентом Петербурзької академії мистецтв[68], а вже там — улюбленим учнем Брюллова[69]<span>.</span>19].
Ты так играла эту роль!
Я забывал, что сам - суфлер!
Что будешь петь и во второй,
Кто б первой ни совлек.
Вдоль облаков шла лодка. Вдоль
Лугами кошеных кормов.
Ты так играла эту роль,
Как лепет шлюз - кормой!
И, низко рея на руле
Касаткой об одном крыле,
Ты так!- ты лучше всех ролей
<span>Играла эту роль!
(Борис Леонидович Пастернак). Да и все стихи Пастернака, собственно, очень богаты на язык.</span>