Мальчик Саша смотрит на портрет молодого генерала — это его дедушка, которого он никогда не видел. На все расспросы о том, почему дедушка не приходит, родители отвечают, что Саша сам это поймёт, когда вырастет.
Через некоторое время отец сообщает сыну, что тот скоро увидит деда. Мальчику не терпится посмотреть на старика, но тому предстоит очень длинный путь.
Дедушка приезжает, его встречают радостные родственники. Саша спрашивает у него, где он так долго пропадал, на что дедушка отвечает, что мальчик сам это узнает, когда вырастет.
Дедушка и внук сближаются, проводят время вместе, гуляют. Дед рассказывает Саше о деревне Тарбагатай, расположенной в глуши, куда ссылали неугодных людей.
Дедушка, когда-то бывший генералом, не чурается работы. Однажды он просит перепуганного крестьянина отдохнуть, и сам берётся за плуг, с которым мастерски управляется. Этим он очень удивляет внука.
Дед переживает за простой народ, которому сейчас уже немного полегче, а будет ещё лучше — в этом дед уверен.
Бывший генерал пробуждает в мальчике интерес к учёбе. Саша начинает учится и делает первые успехи. Дедушка, который чувствует себя всё хуже, примечает, что внуку пора узнать печальную быль о его прошлом и прошлом России.
Люди верят, что под Рождество, как правило,происходят чудеса.Так и в рассказе Куприна, в казалось бы безвыходной ситуации, появился чудесный доктор. да еще и знаменитый! Ребенок, да и вся семья Мерцаловых,были спасены!
<span>Вельмишановний великий княже Ярославе!Звертаюсь до тебе з далекого XX століття. Я живу на твоїй і моїй рідній землі, але тепер вона називається не Київська Русь, а Україна. Прочитала недавно п'єсу Івана Кочерги "Ярослав Мудрий", де розповідається про важкий період твого життя і правління. Іван Кочерга відкрив нам завісу на моральні цінності наших далеких предків, їхні ідеали. Твій образ змальовано з великою повагою, яскравістю й любов'ю так, що він не може не збентежити душу читача. Я була дуже вражена тим, що в історії бувають такі далекоглядні, вольові, розважливі і мудрі особистості.Тобі довелося покласти багато сил, щоб зберегти єдність країни, злагоду серед народу. Був ти, княже, жорстоким і добрим, мудрим і терплячим у досягненні своєї мети. Мені у серце запали такі твої слова:Да буде мир! І Богом я клянусь,Що кожного вразить моя сокира,Хто збаламутить Київ наш і Русь,Хто осквернить насильством справу миру.Зараз нам не вистачає таких державних діячів, тому в країні панує розлад, занепад економіки, науки і культури. Для тебе, великий княже, "...в житті ясніше всіх скарбів людини честь і мужа вірність сяє...". О, якби зараз у людей були такі великі і чисті серця, то, може, й життя було б більш радісним і щасливим. У важкі часи розкривається душа людини, тоді видно, які ідеали вона сповідує. За честь вважаєш ти, що в жилах твоїх тече кров рабині — то кров твого народу. Ти наш батько. Ми вчимося на прикладі твого життя бути чесними, здатними на самопожертву ради Батьківщини, як ти нам заповів: "І, поки жив, стояти я клянусь за руську правду і єдину Русь!" Ми побачили, що "береться мудрість... із шукань і помилок гірких".Навколо тебе були люди добрі і злі. Учений монах Сильвестр теж зробив велику справу для нашої держави, переклавши і переписавши багато рукописів. Молодь він виховував на ученні Христа: "Тільки Бог царів і царства судить. Лиш він один далеку бачить путь, якою йдуть царі і прості люди". Пригадуєш, як ти казав?І добрій книзі більше я радію,Ніж золоту в коморі.Мені боляче за наш народ, бо зараз мало хто шанує науку і культуру, книжки, за які ви платили золотими монетами, в які вкладали багато сил. Образ Микити підтверджує, що ви, наші предки, були людьми чесними, порядними, шляхетними, У розмові з Сильвестром Микита каже:З пергаменту недовго зчистить ваду,Лиш з совісті не зчистити її.Спочатку Микита ненавидів тебе, Ярославе, за смерть свого батька. Але коли він зрозумів твою мету створення єдиної могутньої держави, то пробачив тебе. Із ворога Микита став твоїм вірним помічником і другом.Ми, твої нащадки, дуже вдячні за мудрий життєвий досвід, який долетів до нас крізь віки. І ще не раз зустрінеться нам твій образ на сторінках історичних романів.Із великою повагою до тебе, Ярославе, учениця 11 класу Ч. Н.
</span>