<span>Забрёл в глухой тупик внезапно я. Для рук моих выковывают гвозди. Оставшиеся верные друзья Ко мне сегодня заглянули в гости. О, смертный, ты в наивности блажен: Свою судьбу чужим рукам доверил! Цена тебе назначена уже. И тот, что на кресте, он в дружбу верил. О чём укор заброшенных могил? О том, что те, кому ты свято веришь, Тебя не предадут в рассвете сил, А только лишь, когда ты ослабеешь. Распяли одного за всех, а тут Картина наблюдается иная: В угоду одному мильон забьют, И всё это научно оправдают. Я с вами до последних дней своих. Есть от одной краюхи - это чудо! Но думаешь: "Который же из них, Любимый друг, окажется Иудой? О, звери, что людьми себя зовут, За тысячу веков добрей не стали: Одни друзей за деньги продают, А прочие рыдают под крестами. Коль светел ум, и коль язык остёр, И коль ко рту не подошла затычка - На крест втихую или на костёр, У нас уже давно вошло в привычку! Пока я цел и всё успеть хочу, Но сердце жжёт, и путаются строки: Узнать, кому и сам я заплачу, За то, чтоб знать оставшиеся сроки! Я чувствую, враги мои в седле. Я мчусь в загон, они меня обходят. Дрожа от отвращения к себе, Последние мои друзья уходят! И правду говорить утрачен дар. Мою свечу до времени задуло. Ударь мне в грудь ножом, мой друг, ударь: Я плохо о тебе сейчас подумал! http://song5.ru</span>
Дон Кихот- весёлый безумец и храбрый рыцарь лишенный ума.
Нашедший себе музу, которой посвещал свои подвиги выдуманной девушке, который нашёл оруженосца- Санчо Пансу. Человек не сдающийся до конца. Вот каким я его вижу. Но никак не старым безумцем
<span>Я вважаю, що кожен вільний обирати, що саме для нього означає жити. Одні вважають, що жити — значить мислити, інші думають, що любити, а багато хто й справді переконаний у тому, що жити — значить боротися. Чому ж остання думка може бути слушною? </span>
<span>На мій погляд, вона виникла з життєвого досвіду. Адже людині завжди доводиться боротися: за життя, за здоров'я, за місце під сонцем тощо. Іноді доводиться боротися і з самим собою — зі своїми вадами, лінощами, зневірою. Це підтверджує думку, що жити — значить боротися. </span>
<span>Яскравим прикладом цього є вірш Лесі Українки "Contra spem spero!" у якому висловлено рішучість боротися з усіма негараздами і перемагати. Багато хто пам'ятає переконливі рядки: "Так! я буду крізь сльози сміятись, серед лиха співати пісні, без надії таки сподіватись, буду жити!" У тому, що це не просто декларація, можна переконатися на прикладі життя цієї великої жінки. Адже їй довелося боротися і з хворобою, і з безнадією, і з жалісливими поглядами рідних і знайомих, що не дуже вірили в майбутнє такої хворої дівчинки. Але сила духу в ній виявилася неабияка. Вона виборола в життя право на щастя, та навіть більше, на літературне визнання, славу, </span>
<span>Така позиція завжди викликає повагу. Так само мислив і чинив герой роману Івана Багряного "Тигролови". Григорій Многогрішний боровся за людську гідність і честь, а тому зважився тікати зі страшного потяга. Та й надалі його життя — це була боротьба. Інакше б він не вижив. І таких прикладів багато і в літературі, і в житті. </span>
<span>Отже, це свідчить, що жити — значить боротися.
</span>