Лучший друг,друг моей мечты.Он не должен вести себя не пристойно,или делать пакости.Друг не должен доказывать неправоту.Про плохой лексикон забыть,потому что не приятно общаться с человеком который использует ненормативную лексику.Я не считаю,что друг должен со всем соглашаться,он тоже имеет права.Это не обязательно должен быть отличник из полноценной семьи.Твоим другом может оказаться любой хороший и понимающий человек.Я очень ценю своих друзей.Их можно найти и так же потерять.
<span>Черные сети
</span><span>Прощание с летом
</span><span>Подарок
</span><span>Поводырь
</span><span>Ручьи, где плещется форель
</span><span>Секвойя
</span><span>Снег</span>
<span>Четыре князя попали в плен: Игорь Святославович, его брат Всеволод Святославович, их отец Святослав Ольгович и Владимир Игоревич (сын Игоря).</span>
У шість років Марина почала писати віршики, не лише російською, а й французькою та німецькою.
Дитячі роки Цвєтаєвої пройшли в Москві і в Тарусі. Через хворобу матері подовгу жила в Італії, Швейцаріі і Німеччині. Початкову освіту отримала в Москві, в приватній жіночій гімназії М. Т. Брюхоненко, продовжила її в пансіонах Лозанни (Швейцарія) і Фрайбурга (Німеччина). У шістнадцять років здійснила поїздку в Париж, щоб прослухати в Сорбонні короткий курс лекцій зі старофранцузької літератури.
Після смерті матері від сухот в 1906 році залишилися з сестрою Анастасією, єдинокровним братом Андрієм і сестрою Валерією під опікою батька, який знайомив дітей з класичною вітчизняною і зарубіжною літературою, мистецтвом. Іван Володимирович заохочував вивчення європейських мов, стежив за тим, щоб всі діти отримали грунтовну освіту.
У 18 років Цвєтаєва видала свою першу збірку «Вечірній альбом» (1910), до якої включено вірші, написані в 1907—1910 рр. (Збірник присвячений пам'яті Марії Башкирцевої, що підкреслює його «щоденникову» спрямованість). Її творчість привернуло до себе увагу знаменитих поетів — Валерія Брюсова, Максиміліана Волошина і Миколи Гумільова. Того ж року написала першу критичну статтю «Чарівність у віршах Брюсова».
Над полем бабочка порхала
карась дремал в своём пруду
и вот что их объеденило
сейчас друзья Вам расскажу
случайно как то, и нелепо
карась попался на крючок
и бабочку поймали быстро
её накрыл большой сачёк
обоих вскоре засушили
и разница лишь-в сторонах медали
карась ушёл в деликотес
а бабочку-- в музей отдали... .
Друзья, совсем всё по другому
У нас, -царей земли-Людей,
не кем, а КАК ты прожил в этой жизни
зависит участь вечности твоей....