Ваня
Возраст Вани - около 7 лет. Ваня является самым младшим из всех мальчиков:
"...Этому мальчику было всего лет семь..."
О внешности Вани известно следующее:
"...изредка выставлял из-под нее свою русую кудрявую голову..."
"...Он выставил свое свежее личико из-под рогожи, оперся на кулачок и медленно поднял кверху свои большие тихие глаза..."
Ваня - смирный, незаметный ребенок:
"...Ваню, я сперва было и не заметил: он лежал на земле, смирнехонько прикорнув под угловатую рогожу..."
Ваня говорит еще детским голосом:
"...Гляньте-ка, гляньте-ка, ребятки, — раздался вдруг детский голос Вани..."
Ваня слегка картавит:
"...Здорова, — отвечал Ваня, слегка картавя..."
Ваня - добрый мальчик. Он заботится о сестре:
"...Ну, нет, мне не надо. Дай уж лучше ей: она такая у нас добренькая..."
Я стою и расту - <em>я растение.</em>
Я стою, и расту, и ухожу - <em>я животное.</em>
Я стою, и расту, и хожу, и мыслю -<em />я человек.
Запиши свои мысли об этом высказывании.
<em>Я стою и чувствую: земля под моими ногами, вся земля.Отпираясь на землю, я поднимаюсь: и надо мною небо - всё небо моё.</em>
Сюжет поэмы разворачивается во времена правления царя Ивана Грозного. Стиль поэмы можно охарактеризовать как русский народный эпос. Она является стилизацией русского народного творчества в большой эпической форме. В основе произведения лежит фольклорный сюжет, восходящий к народным песням о царе Иване Грозном, многие из которых к XIX веку сохранились и были записаны. Эта поэма в контексте всего творчества поэта воспринимается как своеобразный итог работы Лермонтова над русским фольклором.
«Божественна комедія» – найзначніший твір Данте. Поему написано італійською мовою в останній період життя митця.Загальновідомо, що Беатріче — це жінка-мрія, символ високого і чистого кохання, центральний образ у творчості великого італійського поета Данте Аліг'єрі. Вічний образ Беатріче символізує красу у двох її аспектах — тілесному та духовному. З одного боку, це земна жінка. <span>Беатріче є одним з головних персонажів головного твору Данте — «Божественної комедії». Саме вона посилає Вергілія, щоб той був провідником Данте у Пеклі та Чистилищі, вона з'являється у чотирьох останніх піснях Чистилища та приймає естафету провідника у Вергілія, адже той є язичником, який не може потрапити до Раю.
Образ Беатріче у цьому творі остаточно набуває неземних рис. Вона, уособлюючи милість Божу, проводить Данте по всім сферам Раю, і з кожною сферою стає все більш осяйною та божественною. В кінці цієї подорожі Беатріче на мить зникає і з'являється вгорі, на престолі, увінчана короною з вічних променів, що виходять з неї.<span>Беатрі́че Портіна́рі (італ. Beatrice Portinari[1], нар.1265/1266 — †1290) — флорентійська жінка, «муза» і таємне платонічне кохання італійського поета Данте Аліґ'єрі[2]. Ототожнюється з Беатріче, провідником Данте у Раю в «Божественній комедії». Образ Беатріче справив великий вплив на розвиток теми платонічного кохання поета до недосяжної дами в європейській поезії наступних століть.</span></span>
