С сестрой Александрой Сергея Есенина связывали очень непростые отношения. Эта молодая девушка сразу и безоговорочно приняла революционные новшества и оказались от прежнего уклада жизни. Когда поют приезжал в родное село Константиново, то Александра постоянно упрекали его в недальновидности и отсутствии в общественно-политические дебаты, хотя внутренне и переживал, что с близким ему человеком вынужден был оказаться по разные стороны баррикад.
<span>На далёком севере , в самой бедной иглу жил мальчик Киш и его мать Айкига . Кишу было тринадцать лет , но он вёл и разговаривал как взрослый мужчина , он даже проходил в совет . Благодаря своему уму он прославился на всю деревню . Он придумал как быстро убить медведя , он брал китовый ус , и жир тюленя . В жире тюленя он делал не большую дырочку и ложил туда китовый ус . Когда жир таял , китовый ус выпрямлялся и создавал боль . А когда медведю становилось очень больно , то его можно подойти и убить копьём. Так же он был справедливым охотником</span>
«Альпійська балада» образ Івана В центрі розповіді – звичайний рядовий боєць Іван Терешка. Він родом з Білороусії, це фізично міцний 25-річний хлопець; знайома з дитинства селянська праця загартувала його, зробила сильним і витривалим. В полку він нічим не виділявся серед інших піхотинців, за колишні бої отримав три подяки від командування та дві медалі «За відвагу» і думав, що на більше не здатний. Волею випадку Іван опинився в полоні у німців. Епізод полонення постійно переслідує його в нічних кошмарах (адже тоді, за законом військового часу, здатися в полон автоматично означало стати на бік ворога, тобто зрадити Батьківщині. Не можна допустити, щоб тебе взяли живим в полон. Недарма письменник загострює увагу на цій проблемі. “Нельзя срывать злость на пленных, — з гіркотою думає Іван, — плен – не проступок их, а несчастье, они не сдались в плен – их взяли, а некоторых даже сдали, предали – было и такое”. Івана Терешко, який і в таборі не дозволив себе затоптати, роздавити в нім людину, а після того, як ковтнув повітря свободи і любові, що став ще сильніше, твердіше духом, — він готовий до смертельної сутички з фашистами. Доля підготувала цій людині щось страшніше за смерть: «вибір» Івана, можливо, найнестерпніший для людини, найстрашніший з усіх, які є в повістях Бикова.