Дело в том, что его детство было не самым лучшим, сначала он потерял отца, и он остался с матерью, а затем и мать, оставила его с бабушкой и дедушкой, который был не самым добрым и постоянно бил детей розгами, а Горького очень часто поставляли и частенько били.
Объяснение:Критическая статья «Луч света в темном царстве» была написана Николаем Добролюбовым в 1860 году и тогда же опубликована в журнале «Современник».
Добролюбов размышляет в ней о драматических стандартах, где «мы видим борьбу страсти и долга». Счастливый конец, по его мнению, драма имеет, если побеждает долг, а несчастный – если страсть. Критик замечает, что в драме Островского нет единства времени и высокой лексики, что было правилом для драм. «Гроза» не удовлетворяет основной цели драмы — уважать «нравственный долг», показать губительные, роковые «последствия увлечения страстью». Добролюбов замечает, что читатель невольно оправдывает Катерину, и именно поэтому драма не выполняет своей цели.
У писателя есть роль в движении человечества. Критик приводит в пример высокую миссию, выполненную Шекспиром: он смог поднять нравственность современников. «Пьесами жизни» несколько уничижительно называет произведения Островского Добролюбов. Писатель «не карает ни злодея, ни жертву», и это, по мнению критика, делает пьесы безнадежно бытовыми и приземленными. Но критик не отказывает им в "народности», полемизируя в данном контексте с Аполлоном Григорьевым. Именно отражение чаяний народа представляется одной из сильных сторон произведения.
Всі події , які відбуваються з людиною, багато в чому обумовлені тим місцем, де вони відбуваються. Сприйняття реальності людиною сильно відрізняється в залежності від місця, де людина знаходиться. У сучасному світі велика частина людей проживає далеко від красивої і надихаючої природи – в задушливому місті. Але не можна забувати, що природним місцем існування людини є зовсім не місто, а природа. Для свого щасливого існування людина повинна жити на природі, а не поза нею.
Одразу, ще з перших рядків твору видно, що Митько – людина дії, адже це саме він має найбільше розвинуту фантазію, яка проявилася у його «демосфенській» промові перед від’їздом. Також він дуже рухливий та непосидючий, адже ну ніяк не міг всидіти над студіюванням «книжкової скарбниці». Сергійко набагато спокійніший за свого друга, і довго вагається над прийняттям серйозних рішень. Водночас Митько – не боягуз. Можливо, навіть відважніший за свого приятеля, адже оселитися біля озера було його ідеєю, та й рятувати Василя кинувся саме він. Але, на мою думку, це також свідчить про його великодушність та, звісно, вміння прощати помилки.
Скоріше за все, саме ці чесноти роблять образ Митька привабливим та по-своєму оригінальним. Мені здається, що він може стати хорошим прикладом хоча б для мене, а тоді – й для моїх однолітків та наступних поколінь.
Повість «Химера лісового озера, або Митькозавр із Юрківки» розповідає про веселі, незвичайні, таємничі пригоди Сергія та Митька. Історія розпочинається з того, що учні п'ятого класу отримали від учительки ботаніки завдання на літо — зібрати колекцію комах... а замість цього почали полювати на страшного Митькозавра. Наприкінці твору той виявився простим хлопцем Василем, який вирішив розіграти двох друзів. За веселим, пригодницьким характером оповіді і бажанням оспівати справжню дружбу ця повість нагадує трилогію В. Нестайка «Тореадори з Васюківки».
Корней Чуковский. Путаница
Холодное сердце значит злое сердце, безжалостное. А как правило какое сердце, такой и человек!