Сказка "Пунгуца ку дой бань" что переводиться как "кошелек с двумя монетами" это молдавская национальная сказка, в ней рассказывается о петухе который нашел для хозяина на дорого кошелек с монетами, а барин попытался их отнять, тогда петух прибежал домой к барину украл кошелек и отдал хозяину, а хозяин на эти деньги построил дом.
Сейчас молдаване живут в молдове, это чуть западнее Украины, народная еда это мамалыга и плацынды
Над Сапун-горою встает заря, окрашивая небосвод. Слышен несмолкаемый голос моря, который прерывается раскатами выстрелов. И хоть жизнь в городе и продолжается, но в ней смешалось мирное и военное. Все снуют и суетятся, но это жизнь военного Севастополя. Госпиталь заполнен ранеными солдатами. Они пересказывают друг другу свои впечатления о тяготах военного времени. В лицах и осанке каждого раненого как бы сквозит одна общая для всех черта: чувство злобы и мщения врагу. Но еще глубже и прочнее в душе каждого солдата - чувство любви к своей родине и главное убеждение в том, что врагу никогда не взять Севастополь и не сломить силу духа русского народа.
Шерлок Холмс- Шерлок холм и доктор Ватсон; мисс Марпл
В житті людини зустрічається багато ситуацій, які хотілось би оминати, але виходить завжди не так, як нам би хотілося. Людина - створіння жадібне і жорстоке, ми мало думаємо над тим, що коїмо і як це може відобразитись на житті інших людей. Сьогодні кожен має право говорити все те, що йому хочсеться, все те, що він думає. А чи свобода слова це добре? Звичайно, кожен має право на висловлення власної думки, але також кожен повинен розуміти до чого це висловлення може призвести. На сьогодні існуєкупа проблем, які пострібно вирішувати і просто негайно. Люди ображають один одного, намагаються бути вищими, намагаються показати себе з кращої стороні. Та частіше це закінчується не дуже добре. Ми не звертаємо уваги на те, коли зневажливо ставимось до когось, а потім наступаємо на свої ж граблі і отримуєм велику порцію зневаги від інших. А це все тому, що люди не розуміють однієї істини - жарт, це коли смішно всім.
Є люди, які переносять всі проблеми, не пропускаючи їх крізь себе, не звертають увагу на когось. Але є такі, хто просто не може не виявляти своєї імпульсивності і постійно страждає, сам себенакручує, а коли відчує зневагу, коли побачить, що над ним насміхаються, просто опустить руки і буде вважати себе негідним жити далі.
Все залежить лише від людини, від її світосприйняття, виховання, а також від характеру. Люди не можуть бути однаковими і однаково реагувати на все, тому і існує така проблема. Хтось нормально сприймає докори і потім намагається зробити все для того, щоб стати краще, а інші лише опускають руки і бояться зробити щось, щоб більшене не потрапляти в небажану ситуацію. Не можна говорити, що ці люди слабкі, просто вони швидко перестали вірити в справедливість суспільства. Може вони песемісти, але ж можливо і реалісти, що є більш правильною думкою. Хотілось б лише, щоб люди ніколи не надіялись на допомогу зі сторони, адже такого не буває, кожен сам повинен будувати своє майбутнє. Якщо зазнаєш невдачі то потрібно пробувати знову і знову, можливо колись щось з цього і вийде.
(Я не перевіряла, тому вибачте за помилки)
