В шестой главе. Вот что пишет автор: «оружейники три человека, самые искусные из них, один косой левша, на щеке пятно родимое, а на висках волосья при ученье выдраны». И только с этого момента сюжет уже вращается вокруг Левши.
Ответ:У Витьки не хватало денег и на базаре он продал сала а потом он зашел ларек и попил два стакана вина . Рядом с ним была девушка и предложила попить еще вина у неё дома. Под утро у Витьки болела голова а он был не трезвым. Он был в парке себя он ужасно полицейские это заметили и сказали этого проигнорировал а потом они подошли к нему у Витьки был очень тяжелый ремень и он ударил одного, а потом он очутился в тюрме. Его мама просила полицейских его отпустить но все было напрасно ведь закон есть закон но они разрешили матери поговорить и встретить сына. Надеюсь Витьку в скорем времени отпустят
Объяснение:
Контрастне протиставлення зовнішньої досконалості та внутрішнього безкультур’я, чітко “промальоване” Шоу в другій дії, досягає апогею у “з’яві” героїні в третій дії, коли вона - несподівано для господарки - опиняється у вітальні місіс Хігінс. Глядач бачить справжній “шедевр”: “Еліза, вишукано вдягнена, справляє таке враження своєю красою, що при її появі усі встають. Керована сигналами Хігінса, із відтрено-ваною грацією вона підходить до його матері”.
На це варто звернути увагу: “Усі встають”! Отже, також не можуть утриматися, тому встають разом з усіма, її “творці”? Чи зобов’язана “вставати” літня жінка, коли до її вітальні входить дівчина, яку вона, до речі, до себе не запрошувала? Але пані Хігінс теж не утрималася…
Не можна не помітити, що поява Елізи викликає фурор саме тим, що дівчина бездоганна зовні, і це загальне “вставання” свідчить перш за все про відверте захоплення присутніх саме цією зовнішньою досконалістю героїні. Окрім того, тут поєднуються як краса дівчини, що дана їй Богом, так і набута завдяки навчанню чудова вимова. Проте, як тільки Еліза “входить у смак” розмови, очевидною стає дисгармонія зовнішнього і внутрішнього в ній: тут впадає в око її “натренована граційність” і покірне слідування сигналам Хігінса.