Передо мной картина известного русского художника-пейзажиста Н. П. Крымова «Зимний вечер» . На этом полотне запечатлена небольшая деревушка зимой. Глядя на картину, у меня возникает чувство спокойствия и тепла, несмотря на то, что автор изобразил зиму.
На переднем плане пейзажа художник запечатлел замёрзшую речку. Она чиста и прозрачна, лёд на ней гладкий, бесснежный. У берега водоёма из-подо льда выглядывают островки мелководья, а на самом берегу растёт кустарник. Несколько маленьких пташек расселись у кромки льда и на кусте. Картину писал художник с противоположного берега. В этот момент он находился на возвышенности.
На заднем плане холста художник изобразил зимнюю деревушку. За ней нарисован лес, состоящий из дубов или тополей. Он тёмной массой выделяется на фоне светлого, зеленовато-желтого неба. Оно низкое, чистое. По его цвету можно предположить, что закат будет розовым. Перед домиками расстилается огромное снежное пространство. Художник мастерски использует цветовую палитру для передачи различных оттенков снега: от тёмно-синих диагональных теней до чистейшего белого снега на крышах домов. Но в общем вся снежная масса кажется нежно-голубоватой. Деревня является одним из главных объектов полотна. Это небольшая группа построек, утонувших в дремучих сугробах. В окнах одного из домишек видны отблески солнца. Слева, немного в отдалении от жилых строений, виднеется купол колокольни. К одному из домов примыкает амбар. К нему направляются два воза с сеном. Перед постройками по узкой тропинке идут местные жители.
Автор использует в своём произведении различные оттенки белого цвета для изображения снега. Бирюзовым цветом окрашен лёд на реке. Художник передаёт окраску вечернего неба при помощи светлых зеленоватых и желтых тонов.
<span>Я думаю, главное чувство, которое живописец хотел вызвать у зрителя, это чувство покоя и умиротворения. «Удивительное рядом! » -- такой эпиграф я мог бы подобрать к картине Н. П. Крымова. Художник любуется вечерними сумерками. Он хочет показать, как же прекрасна наша русская природа! Мне его полотно очень нравится и вызывает самые тёплые чувства. </span>
Советские капитаны всегда выйдут победителями из любой передряги,это и есть главная мысль
Трагедія В. Шекспіра «Гамлет» — одна з найвизначніших п’єс у світовій драматургії, яка протягом чотирьох століть не сходить з театральних сцен.
З її головним героєм, данським принцом Гамлетом, ми зустрічаємося в момент глибокого душевного потрясіння: вмить зруйнувалося все, що було у його житті цінного. До цієї трагічної миті його життя було безтурботним: він жив у родині, де панували любов і злагода, сам покохав чудову дівчину, яка відповідала йому взаємністю, мав чудових друзів, з задоволенням займався науками, полюбляв театр, писав вірші, попереду на нього чекало велике майбутнє — стати королем і правити цілим народом.
Та раптом його сповістили про загадкову смерть батька. Вдома принца очікує другий удар: мати Гамлета за два місяці після смерті чоловіка одружується з його братом Клавдієм, який став новим королем. І третій удар: Гамлет довідався, що батька вбив його власний брат з метою заволодіти троном.
Звичайно, до цього потрясіння Гамлет не був настільки наївним, щоб думати, нібито в житті не буває нещасть. І все-таки його уявлення про світ багато в чому були ілюзорними. Лихо, яке з ним сталося, змусило Гамлета подивитися на все по-новому. Воно поставило перед ним невідворотні питання: чого варте життя? Що таке смерть? Чи варто вірити в любов, дружбу? В чому причина нещасть, які пригнічують людину, чи можна їх уникнути?
Розмірковуючи над цими питаннями, Гамлет доходить страшного висновку: весь світ злочинний, ниций та розбещений, його помста за смерть батька нічого не змінить у цьому світі. Перед Гамлетом постає нова проблема: визначитися, яка його позиція в цьому світі брехні та зла. Скоритися долі, прийняти світ таким, яким він є, чи боротися зі злом, заздалегідь знаючи, що перемогти не зможе?
Ці питання Гамлет намагається розв’язати у своєму знаменитому монолозі «Чи бути, чи не бути». Перед ним — два шляхи: боротися або скоритися злу.
Чи бути, чи не бути — ось питання.
Що благородніше? Коритись долі І біль від гострих стріл її терпіти,
А чи, зіткнувшись в герці з морем лиха.
Покласти край йому!..
Після напружених роздумів герой вирішує: «Бути». Гамлет відчуває, що його обов’язок, місія полягають у викоріненні зла:
Звихнувся час. О доля зла моя!
Чому його направить мушу я?
У житті поруч з добром завжди присутнє зло. Питання, які постають перед Гамлетом, важливі для кожної мислячої людини, бо рано чи пізно їй доводиться стикатись зі злом і несправедливістю, переживати муки вибору власної позиції. Ось чому Гамлет — вічний образ.
Не быть жестокими, подлыми. Самое главное. Еще учит нас, не играть в игры, которые могут принести вред окружающим, ради своего удовольствия. Советоваться с другими людьми, а не сыоевольно принимать решение.
Три царевны подземного царства. Иван царевич и серый волк. эти картины видела в книжке русские народные сказки.