1.Туркины принимали гостей радушно и показывали им свои таланты весело, с сердечной простотой.
2.И доктору Старцеву, Дмитрию Ионычу, когда он был только что назначен земским врачом и поселился в Дялиже, в девяти верстах от С. , тоже говорили, что ему, как интеллигентному человеку, необходимо познакомиться с Туркиными.
3.Он решил сходить к Туркиным, посмотреть, что это за люди.
4.Потом все сидели в гостиной, с очень серьезными лицами, и Вера Иосифовна читала свой роман.
5.Подняли у рояля крышку, раскрыли ноты, лежавшие уже наготове. Екатерина Ивановна села и обеими руками ударила по клавишам.
6.А за ужином уже Иван Петрович показывал свои таланты. Он, смеясь одними только глазами, рассказывал анекдоты, острил, предлагал смешные задачи и сам же решал.
7.Старцев всё собирался к Туркиным, но в больнице было очень много работы, и он никак не мог выбрать свободного часа.
8.У Туркиных перебывали все городские врачи; дошла наконец очередь и до земского.
9.На другой день вечером он поехал к Туркиным делать предложение.
10.У Старцева перестало беспокойно биться сердце. Выйдя из клуба на улицу, он прежде всего сорвал с себя жесткий галстук и вздохнул всей грудью. Ему было немножко стыдно и самолюбие его было оскорблено, — он не ожидал отказа.
11.Прошло четыре года. В городе у Старцева была уже большая практика.
12.От таких развлечений, как театр и концерты, он уклонялся, но зато в винт играл каждый вечер, часа по три, с наслаждением.
13.Прошло еще несколько лет. Старцев еще больше пополнел, ожирел, тяжело дышит и уже ходит, откинув назад голову.
Горло заплыло жиром, голос у него изменился, стал тонким и резким. Характер у него тоже изменился: стал тяжелым, раздражительным.
14.За всё время, пока он живет в Дялиже, любовь к Котику была его единственной радостью и, вероятно, последней.
<span>15.Иван Петрович не постарел, нисколько не изменился и по-прежнему всё острит и рассказывает анекдоты; Вера Иосифовна читает гостям свои романы по-прежнему охотно, с сердечной простотой. А Котик играет на рояле каждый день, часа по четыре. Она заметно постарела, похварывает и каждую осень уезжает с матерью в Крым. </span>
"Станционный смотритель":
В этой повести говорится о станционном смотрителе и его дочери-Дуне. Однажды рассказчик проезжал мимо тех мест и настиг дождь, он остановился у смотрителя. Там его накормили, напоили и спать уложили. Очень понравилась Дуня рассказчику. Вот пришло время уезжать ему.
Прошло немного времени, рассказчик опять вернулся в те места и остался у смотрителя. Вот только на этот раз дом был не убран и его там никто не встречал- Дуни не было дома. Смотритель рассказал рассказчику, что Дунечка давно не была дома. Рассказчику удалось разговорить смотрителя только под стаканом алкогольного напитка. Он поведал ему, что Дунечка ушла вместе с офицером и не возвращалась! Офицер притворился что он болен и попросил проводить Дуню до церкви. Как-то раз смотритель узнал, где живет офицер и пошел к нему. Он дал смотрителю денег и попросил уйти, а Дуня ,увидев его, упала на пол и зарыдала. Пришло время рассказчику уезжать, но он обещал вернуться.
Смотритель умер. Как-то рассказчик опять проезжал в тех местах и узнал, что смотритель мертв. Он дал новому смотрителю пятак чтобы тот проводил его до могилы. А там рассказчик увидел Дунечку, которая лежала на могиле отца и плакала.
ДРУЖБА КОХАННЯ<span>Олександр ПУШКІН 1799-1837<span>Пушкінська ясність, пушкінська простота завжди непереможно <span>вабили </span>мене.Максим РильськийСторінки життя і творчостіКолись у давньогрецькому місті Афінах біля храму Аполлона Лікейського існувала школа — Лікей (або Ліцей), де викладали видатні філософи античності Сократ і Арістотель. Найвищими цінностями Ліцею були знання. З давньогрецької слово лікей перекладається як «світло, що було пов’язано з культом бога Аполлона» (охоронця світла, покровителя наук і мистецтва).За зразком античних шкіл у Європі <span>почали </span>створювати навчальні заклади — ліцеї.І серед них один із найвідоміших — той, що відкрили 19 жовтня 1811 р. в Росії в Царському Селі (нині музей-заповідник у м. Пушкіні), неподалік від Санкт-Петербурга.У Царськосельському ліцеї навчався Олександр Пушкін. Тут зміцнів його талант, сформу<span>вався </span>світогляд і характер. Тут юний поет знайшоводнодумців, дружба з якими залишила глибокий слід у його душі, підтримувала у важкі моменти життя, надихала на творчість.ЗауважтеЗа час навчання в Ліцеї О. Пушкін написав понад сто віршів, розпочав поему <span>«Руслан </span>і Людмила».Мудра думкаВін був одним із нас і водночас не таким, як усі. Природа обрала його бути генієм.Іван ПущинЛіцеїсти <span>навчалися </span>шість років. Вони вивчали моральні (Закон Божий, етика, логіка), словесні (російська, французька, німецька мови й латина, а також риторика — мистецтво говорити), історичні (російська та всесвітня історія, географія), математичні (математика, фізика) дисципліни й обов’язково — різні види мистецтва та фізичні вправи. Ліцеїсти писали вірші, малювали, танцювали, училися їздити верхи, фехтувати. Юнаків із найкращих дворянських сімей спеціально готували до державної діяльності, до служіння батьківщині. До Ліцею були запрошені найкращі викладачі, які виховували в ліцеїстах честь, патріотизм і відповідальність.Олександр Пушкін був добре підготовлений до занять у Ліцеї завдяки родинному вихованню. Він досконало володів іноземними мовами, прекрасно знав російську й зарубіжну літератури, мав гострий розум і чудову пам’ять. З улюблених предметів — російської поезії і французької мови — у Пушкіна завжди були відмінні оцінки (до речі, його ліцейське прізвисько було Француз), точні й природничі науки давалися йому важко, а з математики було «задовільно». Начитаність, благородство душі, а головне, володіння поетичним даром зробили Олександра душею ліцейського товариства.Він міг одним розчерком пера змусити всіх сміятися або сумувати, захоплюватися або обурюватися. Пушкін-ліцеїст був веселим, доброзичливим і вигадливим на витівки.Геніальність Пушкіна отримала імпульс для розвитку саме тут, у Ліцеї, де цінувалися вільне мислення й талант. Усі випускники Ліцею стали згодом відомими людьми, які зробили значний внесок у розбудову своєї держави. Однак, де б вони не <span>були, </span>куди б їх не кидала доля, вони завжди були вірними своїй школі.Вид на ліцей і ліцейську арку. 1791 р. Архітектор І. Неєлов<span>Для </span>ліцеїстів пушкінського <span>випуску дата заснування </span>Ліцею <span>— 19 жовтня — була священною. Завершивши навчання, вони поклялися </span>у вічній дружбі й вирішили щороку зустрічатися в День Ліцею. їхня дружба — непорушне братство, союз однодумців — витримала перевірку часом.На картині відомого художника Іллі Рєпіна «Пушкін на ліцейському екзамені в Царському Селі 8 січня 1815 року» (1911) зображений один із пам’ятних моментів навчання поета в Ліцеї. На врочистий екзамен ліцеїстів був запрошений відомий російський поет Гавриїл Державін. Почувши вірш «Спогади про Царське Село» О. Пушкіна, письменник був уражений <span>талантом </span>юного ліцеїста. Гавриїл Державін хотів привітати й розцілувати свого наступника в поезії, <span>але </span>той, збентежений успіхом, вибіг із зали й заховався</span></span>
Это очень легкое стихотворение. Его приятно читать и будто гора с поеч падает. Мне очень нравится это стихотворение, потому что оно будто облегчает твою душу!!!