очень кратко.
В этом стихотворении автор рассказывает о жизни крестьян в деревне. Они надеются, что приедет главный, барин, и все рассудит, сделает правильно, разберется.
И самое страшное в том, что эти простые желания крестьян не сбудутся, барин о деревне забыл, сам живет в городе. Ну, а после его смерти приходит другой барин, которого тем более не интересует жизнь в этой забытой деревне
1.Какая борода была у царя Берендея?
2.Что пришлось отдать царю?
3.Кого полюбил Иван?
4.Почему царь уехал из дому?
5.Из чего царь хотел выпить водицы?
<span>Роман Джонатана Свіфта Подорожі Гуллівера складається з чотирьох частин, в кожній описується одна з чотирьох подорожей головного героя. Головним героєм романа є Лемвдель Гуллівер, хірург, а після - і капітан декількох кораблів. Перша частина романа описує відвідини Гуллівером Ліліпутії. Само назва країни говорить читачеві про те, як виглядають її мешканці. На початку жителі Ліліпути зустрічають Гуллівера цілком привітно. Йому дають ім’я Людина Гори, надають житло, забезпечують живленням - що особливо важко - адже йогораціон рівний раціону сімсот двадцяти восьми ліліпутів. З Гуллівером привітно розмовляє сам імператор, надає йому безліч почестей. Одного разу Гулліверу дарують навіть титул нардака, найвищий титул в державі. Це відбувається після того, як Гуллівер пішки притягає через протоку весь флот ворожої держави Влефуську.</span><span>Поступово Гуллівер все докладніше знайомиться з життям Ліліпутії і дізнається, що в цій країні існують дві партії - Тремексени і Слемексени, кожна з них відрізняється тим, що одні є прихильниками низьких каблуків, а інші - прихильники високих. На цьому грунті між ними виникають жорстокі спори. Ще банальніша-причина війни між Ліліпутієй і Блефуську: вона полягає в питанні про тому^ з якого боку розбивати яйця - з гострого або тупого кінця.</span>У результаті Гуллівер збігає з Ліліпутії на Блефуську, звідки на спеціально збудованому ним човні відпливає, і зустрічає купецьке судно. Він повертається до Англії і привозить з собою мініатюрних овечок, які незабаром розповсюджуються повсюдно.<span>Друга частина романа оповідає читачеві про те, як головний герой проводить час на Бробдінгнеге - острові велетнів. Тепер його сприймають, як карлика. Він зазнає безліч пригод, поки не опиняється біля королівського двору. Гуллівер стає улюбленим співбесідником самого короля. У одній з бесід він розповідає, що історія Англії - ні що інше, як купа змов, смути, вбивств, революцій і висилок. Тим часом Гулліві’р відчуває себе в цій країні все більш принизливо: положення ліліпута в країні велетнів йому неприємне. Він виїжджає геть, але удома, в Англії, довгий час все навколо йому здається дуже маленьким.</span><span><span>У частині третьою </span>Гуллівер потрапляє спочатку на острів Лапуту, що літає. Далі з цього острова він спускається на континент і потрапляє в місто Лагадо. Тут його приголомшують поєднання безмежного розорення і якихось оазисів процвітання. Ці оазиси - все, що залишилося від минулого, нормального життя, до того, як з’явилися прожектори. Прожектори - це люди, що побували на острові Лапуту і вирішили, що і на землі так само слід перестворювати всю науку, мистецтво, закони, мови. Стомившись від цих чудес, Гуллівер має намір відплисти на Батьківщину, але по дорозі додому виявляється спочатку на острові Глаббдобдріб, а потім в королівстві Лаггнегг.</span><span>У четвертій, завершальній частині роману, автор оповідає про те, як Гуллівер опинився в країні гуїнгнмів. Гуїнгнми - це коні, але саме в них герой знаходить цілком людські риси: доброту, порядність, чесність. У служінні у гуїнгнмів знаходяться злобні і мерзенні істоти - йеху. Йеху зовні дуже схожі на людину, але по характеру і поведінці є породженням мерзоти. Проте чудово прожити свої дні головний герой тут не може. Доброчесні і виховані гуингнмн виганяють його до йеху - тільки за те, що зовні він схожий на них. Гуллівер повертається до Англії, щоб більше вже не здійснювати подорожей ніколи. Так завершується роман Джонатане Свіфта Подорожі Гуллівера.</span><span>
</span>
Хронологическая таблица Некрасова – это один из лучших способов кратко ознакомиться с периодами жизни великого поэта. Именно в ней сконцентрированы все самые важные события, повлиявшие на судьбу автора. Эти значимые этапы его биографии помогут как школьникам, так и выпускникам лучше понять мотивы деятельности поэта и особенности его характера.
Общее. Оба дворяне, офицеры, служат в Белогорской крепости, влюблены в Машу Миронову.
Гринёв
1. Отношение к семье капитана Миронова
С симпатией и любовью, с дружеской улыбкой, искренне любит и считает своей семьёй.
2. Поведение на поединке
Сражается честно, отважно, защищая честь девушки.
3. Поведение во время захвата крепости пугачёвцами
Отказывается принести присягу самозванцу. Готов мужественно умереть. Отказывается целовать Пугачёву руку.
4. Отношение к Маше Мироновой
Любит её, но даёт свободу выбора, уважает её решение, ни к чему не принуждает. Готов отдать жизнь за неё. Рискует собой, спасая её из лагеря пугачёвцев. Наконец, не называет её имя на следствии, не желая впутывать Машу в разбирательство.
5. Поведение с Пугачёвым
Держится смело, честно, искренне отвечая на опасные вопросы. Ведёт себя достойно дворянина и человека.
Швабрин
1. Отношение к семье капитана Миронова
Насмешливо, с издёвкой, распространяет клевету.
2. Поведение на поединке
Наносит предательский удар беззащитному Гринёву, когда тот обернулся на голос Савельича.
3. Поведение во время захвата крепости пугачёвцами
Становится на сторону бунтовщиков, нарушает военную присягу.
4. Отношение к Маше Мироновой
Описывает Машу “совершенною дурочкою”, клевещет на неё. Держит взаперти, морит голодом. И в последний момент выдаёт Пугачёву.
5. Поведение с Пугачёвым
Унижается, выкручивается, ползает в ногах у Пугачёва, вымаливая прощение.
У Гринёва понятие чести развивается. Во всех своих поступках он действует честно и открыто. Постепенно он восходит к высшему проявлению чести — самопожертвованию во имя другого человека. У Швабрина понятия чести вообще нет. Этот герой, напротив, морально опускается всё ниже и ниже.