ЧЕХОВ Антон Павлович (1860-1904), русский писатель, почетный академик Петербургской АН (1900-02). Начинал как автор фельетонов и коротких юмористических рассказов (псевдоним — Антоша Чехонте и др.). Основные темы творчества — идейные искания интеллигенции, недовольство обывательским существованием одних, душевная «смиренность» перед пошлостью жизни других («Скучная история», 1889; «Дуэль», 1891; «Дом с мезонином», 1896; «Ионыч», 1898; «Дама с собачкой», 1899). В рассказах «Бабье царство» (1894), «Мужики» (1897), «В овраге» (1900) показал дикость и жестокость деревенской жизни. Большой силы социального и художественного обобщения Чехов достиг в рассказах «Палата №6» (1892), «Человек в футляре» (1898). В пьесах «Чайка» (1896), «Дядя Ваня» (1897), «Три сестры» (1901), «Вишневый сад» (1904), поставленных на сцене Московского Художественного Театра, создал особую, тревожную эмоциональную атмосферу предчувствия грядущего. Главный герой Чехова — рядовой человек со своими каждодневными делами и заботами. Тонкий психолог, мастер подтекста, своеобразно сочетавший юмор и лиризм.
Родился в многодетной семье купца третьей гильдии, владельца бакалейной лавки; учился в классической гимназии, одновременно помогая отцу в торговле. К гимназическим годам относятся первые литературные опыты Чехова — водевили, сцены, очерки, анекдоты и т. п.; некоторые из них он посылает в редакции столичных юмористических журналов.
Новый этап в творческой биографии Чехова — «вхождение в литературу» — связан с началом его регулярного сотрудничества в газете А. С. Суворина «Новое время» (с 1886), где произведения Чехова впервые появились под его настоящим именем, и выходом сборника «В сумерках» (1887), выделенного критикой из общего потока массовой беллетристики (признавалась несомненная талантливость писателя, его способность немногими штрихами рисовать картины природы и человеческие типы, создавать поэтическое настроение). В том же 1887 пьесой «Иванов» (поставлена на сцене театра Корша) Чехов подвел итог своим ранним драматургическим поискам, начатым еще в гимназические годы, и одновременно заложил основу поэтики нового драматического искусства.
Он: храбрый, умный, скромный, привык добиваться своей цели.......... !
Про то что мальчик Артём из за любви к маме может сделать всё!даже принять чужого человека за неё!
|. Образи скнар у світовій літературі. (Скупий лицар у Пушкіна, Плюшкін у Гоголя.)
ІІ. "Гобсек" — повість про утвердження влади буржуазії. (Бальзак, вірний життєвій правді, показав, як справжнім хазяїном Липневої монархії стає "вульгарний багач-вискочка", що після революції 1830 року проникає в усі сфери життя суспільства, стає при владі, потіснивши аристократію. Їхня влада не гребує нічим і часто ігнорує моральні засади життя суспільства.)
1. Чому Гобсек — типовий герой? (Гобсек — лихвар, а отже, людина, яка завжди матиме зиск у суспільстві, де ходять гроші. Не так важливо, що за гроші в обігу, але важливе до них ставлення. Гобсек типовий не тільки для свого часу, але й для будь-якого суспільства, де формуються капіталістичні відносини, де капітал завойовує позиції при владі.)
2. Які риси Гобсека сучасні? (Гобсек — це уособлення влади грошей. Головна його риса — прагнення будь-що заробити гроші, примножити капітал. Він розуміє цінність грошей і твердо оцінює їх значення для людини. Його своєрідна формула актуальна й сьогодні: гроші дають свободу, а великі гроші владу. Над усе він цінує гроші, як це дехто робить і зараз. Гроші для нього цінніші за дружбу, кохання, родинні стосунки, — на жаль, ця риса досить типова й для сучасності. І в наш час — час майнового розшарування — губляться певні цінності і стосунки.)
ІІІ. Чого не зрозумів Гобсек? (По-перше, не зрозумів, що вже на певному етапі не він володіє грошима, а вони керують ним. Втративши моральні орієнтири, Гобсек пропустив момент, коли гроші зробили його бранцем золота. По-друге, Гобсек збіднив своє життя, не зумівши поставити гроші на службу хоч би собі і своїй далекій родичці. Адже він міг насолоджуватися теплом родинної любові, дарувати кохання, по-іншому бачити цей прекрасний світ. Але він прожив павуком біля грошей.)