У Ассоль и Грэя не было друзей потому что , они были не такими как все.
Огромное влияние на формирование личности И.С. Тургенева оказали отношения с матерью, которая отличалась своим жестоким и неуравновешенный характером: она жестоко наказывала как своих родных детей, так и крепостных. Поэтому у писателя с раннего детства сложилось категорическое неприятие к насилию и крепеостничеству. (Я так думаю, ты знаешь, что Иван Сергеевич сначала учился в Москве, после в Петербурге, а затем в Берлине?). Именно в Европе сформировались его взгляды. В 1843 году (проверь год, я могу ошибиться) произошла важная встреча в жизни писателя. Он знакомится с В.Г. Белинским. Затем, под влиянием Белинского складывались литературные взгляды, ему писатель посвятил роман "Отцы и дети".
По завещанию, Тургенев просил, чтобы его похронили рядом с Белинским.
Как мы знаем произведение "Алые паруса" - вымышленное произведение. Она ему поверила, так как она тогда была маленькой, и у неё ещё не развит был характер, поэтому как и все маленькие дети Ассоль тоже была доверчива и поверила в него. Ведь многие же дети верят в волшебство
Произведение уроки французского
Горацій «До Мельпомени» аналіз Жанр – ода Тема – возвеличення мистецтва Ідея – слава поета вічна, бо його вірші будуть жити в наступних поколінях Художні засоби епітети: дощ уїдливий, гризький; в нестриманій сваволі; літ невпинний та ін. Мельпомена – це муза трагедії. В оді «До Мельпомени» поет упевнений, що є пам’ятники, яким не загрожують ні дощі, ні буревії. Вони — у пам’яті людей, адже йдеться про найкращих, найзнаменитіших діячів в історії людства. Вони — у поетичних рядках, що переживуть віки, бо написав їх талановитий поет.) У вірші присутні автобіографічні відомості «Я — славний з убогого» — Горацій нагадує про своє «заплямоване» походження: адже він був сином колишнього раба.) У вірші Горацій згадує про заслугу в галузі поетичного мистецтва. «Вперше скласти зумів по-італійському Еолійські вірші» — це означає, що Горацій писав латиною, використовуючи віршові розміри, винайдені Сапфо, Архілохом, Алкеєм.) «До Мельпомени» незвичайний вірш, автор зводить пам’ятник собі сам, не чекаючи, доки його увічнять у мармурі чи бронзі. Поет настільки упевнений у своєму таланті, що вважає себе гідним лаврового вінка Мельпомени.)
