Потому, что Базаров выступает в данном произведении, как человек иных взглядов
Он - представитель новой эпохи, его взгляды отличаются от взглядов лагеря " отцов". Да и его возраст играет роль
Говорят, что дети - это будущее. В данном произведении будущее - это Базаров, тот человек, который мог бы совершить необходимые преобразования для того времени
Если sein, то значение этого слова его(свой, своя, своё, свои)
Ответ:
))))))))))))))))))))))))))))))))))))))))))))))))))))))))))))))))))))))))))))))))))))))))))))))))))))))
Объяснение:
<h2>)))))))))))))))))))))))))))))))))))))))))))))))))))))))))))))))))))))))))))))))))))))))))))))))))))))))))))))))))))))))))))))))))))))))))))))))))))))))))))))))))))))))))))))))))))))))))))))))))))))))))))))))))))))))))))))))))))))))))))))))))))))))))))))))))))))))))))))))))00</h2>
<span>Під час першої зустрічі Раскольнікова та Порфирія, Порфирій веде себе то іронічно, то уїдливо. Раскольніков знаходить в цьому гру слудчого, тому в нього виникає злоба та роздратування. Порфирій всіма методами намагається з'ясувати основні положення теорії Раскольникова, а особливо як відрізнити людення звичних від незвичайних. Під час останньої зустрічі, Раскольникову приходить на ум, що Порфирій знає про його злочин. Це підтверджується тим, що Порфирій намагається переконати Родіона та радить зізнатися в злочині, тим самим полегшити свою участь. </span>
Люди срываются с насиженных мест в поисках лучшей, “легкой” жизни: некоторые из них так и не находят себе пристанища. Так возникает в художественном мире Юрия Казакова тип странника, скитальца. Писатель, сложивший в “Северном дневнике” вдохновенную оду дороге, считавший, что “не проходит вовеки только очарование движения, память о счастье, о ветре, о стуке колес, шуме воды или шорохе собственных шагов”. Дорога “может обернуться ловушкой для натуры неразвитой, принести ей внутреннее опустошение”. Куда и зачем ехать, как и зачем жить? Без попытки ответить на эти вопросы, “без нравственного чувства, без призвания - словом, без внутренней идеи, придающей жизни смысл и значение”, она становится легкой, пустой, бездумной.
Герой рассказа «По дороге» Снегирев стремится к движению как к возможности отрешиться от бренности и суетности мирского бытия, а главное – осознать и ощутить ценность вечных основ витальной энергии на Земле: «По ночам, в одиноких рейсах, легко думалось о прошлом, забывалась обида на Сибирь, меркло все плохое, будто и не было его никогда, а оставалась одна красота и мощь горных кряжей, неистовых русских рек…» .
Не случайно в дороге лицо Ильи Снегирева принимает «сосредоточенно-мечтательное выражение» , свидетельствующее о восприятии им действительности в искаженном иллюзорно-идиллическом виде.
Жажда «легкой жизни» приводит его к пути в бесконечность, который невероятно труден.
