Стихи у Тютчева разнообразны, у него очень много стихов посвещяно природе (декабрьское утро, весенние воды) и любви (я встретил вас и все былое...). Его стихи проникнуты чувствами.
В житті людини є кілька дуже важливих речей – це друзі, кохані, родичі. А ще є рідна країна, де вона народилися, де їй належить жити, у чию долю та розвиток робити свій внесок. Моя країна – Україна! Я кохаю свою Батьківщину всім серцем, незважаючи ні на що.Моя країна – приклад великої мужності, витривалості та духовності. Моя країна йшла крізь століття дуже важким шляхом. Українці завжди славилися своєю великою внутрішньою силою, неповторною культурою, співучою мовою та високими стандартами моралі. Відкриті, чесні та доброзичливі, вони не раз ставали жертвами жорстокого насильства з боку агресивних сусідів та іноземців-загарбників. Та українці самовіддано боролися за своє майбутнє і краще життя для своїх дітей.Я люблю Україну! Це моя країна до останнього жителя маленького села, до останньої сторінки творів української літератури, до останнього подиху. Твоя історія надихає на великі вчинки, твоє змучене культурне обличчя закликає віднайти сили, щоб творити самому, твоя мова чарує та надихає зберегти її в устах дітей.Я кохаю тебе, моя рідна Україна! Я в захваті від твоєї гармонійної природи, яка не раз оживала на сторінках моїх улюблених книжок. Я стаю на колінах, відчуваючи силу твоєї землі, що годувала моїх пращурів багато століть.<span>Я знаю, що ти переживаєш важкі часи знову. Багато людей геть зневірилося в тобі, хтось навіть соромиться того, що є твоїм громадянином. Але я вірю! Вірю в те, що усі бурі вщухнуть, що ти знов скинеш з себе увесь тягар політичних карнавалів, що ми спостерігаємо сьогодні. Що ти знов засяєш новими яскравими гранями твоєї краси. Я вірю, і я з тобою, моя рідна Україна!</span>
На мою думку новела вчить що треба думати не тільки про себе, а про інших людей.
Главные герои
Три пальмы ( все остальные герои второстепенны)
я в авантюру с единственной целью – «достать ключ ...загадки». В связи с этим в нем проснулись многие его положительные свойства: спящие силы, организованность и уверенность. Он следит за каждым шагом людей вокруг и растрачивает вышеперечисленные качества совершенно бесцельно: он ведется на необычную просьбу ундины ночью "выйти на берег" и "взойти в лодку", где и происходит схватка не на жизнь, а на смерть между Печориным и девушкой. После всех событий с контрабандистами в самом конце главы мы встречам краткую заметку: "И зачем было судьбе кинуть меня в мирный круг честных контрабандистов? ». Эта фраза дает читателю понять, что Печорин не берет ответственность на себя за собственные поступки, списывает все на волю судьбы, а также совершенно не думает о других. Он заботится лишь о своих интересах и намерениях, таким образом, проявляет эгоизм по отношению к окружающим его людям. Итак, в главе «Тамань» мы, читатели, намного глубже и точнее рисуем образ Григория Александровича Печорина – человека наблюдательного, решительного, активного и вместе с тем эгоистичного.
Источник: http://www.kritika24.ru/page.php?id=8242
