Юність Жуля Верна промайнула в 40-і роки XIX ст. Це був непростий час для багатьох країн Європи — час буржуазних і буржуазнодемократичних революцій. Вибухнула революція і у Франції. Буржуазія, скориставшись із перемоги народу, зробила спробу відібрати у трудящих завойовані ними права. Паризькі робітники підняли повстання, але урядові війська потопили його в морі крові. Луї Наполеон, душитель республіки, у грудні 1851 року назвав себе “Імператором французів Наполеоном III”.<span>Молодий Верн, начитавшись творів утопістів — Сен Сімона, Фур’є, Каабе — мріяв про державу, засновану на принципах свободи, рівності та братерства. Але Жуль Верн так і не став політичним діячем. Своє справжнє покликання він відчув у 1864′ році, коли написав свій перший роман “П’ять тижнів на повітряній кулі”.Цей твір надрукував відомий на той час паризький видавець П’єрЖуль Етцель. Він повірив у талант автора, і почав публікувати його твори. Твір “П’ять тижнів на повітряній кулі” став початком величезної серії науковофантастичних романів “Незвичайні подорожі”, куди увійшли 63 книги. З видавцем була укладена угода, за якою Верн мав писати щороку по два романи.
В останні роки життя у Верна виникли проблеми зі слухом, він майже втратив зір, але всеодно продовжував писати. Його романи виходили ще п’ять років після його смерті до 1910 року, як було домовлено, двічі нарік.</span>Вже казали, що легенди оточували його завжди, але він їх не заперечував, тільки посміхався. Скромний, утаемничиний, не любив говорити про себе. Іноді вказував на карту, що висіла в його кабінеті “Я вдовольняюсь ось цим. Йду слідами своїх героїв. Від справжніх мандрів мені завжди доводилося відмовлятися “.<span>Ще в XIX ст. наші земляки мали змогу познайомитися з творами Жуля Верна завдяки першим перекладам його творів із французької мови, які зробила українська письменниця Марко Вовчок (показує портрет); росіянка за походженням, вона невтомно працювала на благо української культури. Біографія письменниці багата на події, поїздки, зустрічі та спілкування з найвидатнішими людьми епохи. Вона товаришувала з письменником Іваном Тургенєвим, композитором Олександром Бородіним, вченимфізіологом Іваном Сєченовим, вченимхіміком Дмитром Менделєєвим, співачкою Поліною Віардо. Марія Олександрівна з 1867 року завідувала постійним відділом зарубіжної літератури в журналі “Отечественные записки”, де публікувалися її переклади та огляди творів іноземних авторів. Жуль Берн зустрівся з цією чарівною жінкою в Парижі і висловив бажання, щоб перекладала його твори саме вона: письменник цілком довіряв їй, такій розумній, освіченій, інтелігентній жінці, яка тонко відчувала французьку мову й досконало нею володіла. Українська письменниця переклала понад 20 творів Жуля Верна.</span>
В останні роки життя у Верна виникли проблеми зі слухом, він майже втратив зір, але всеодно продовжував писати. Його романи виходили ще п’ять років після його смерті до 1910 року, як було домовлено, двічі нарік.</span>Вже казали, що легенди оточували його завжди, але він їх не заперечував, тільки посміхався. Скромний, утаемничиний, не любив говорити про себе. Іноді вказував на карту, що висіла в його кабінеті “Я вдовольняюсь ось цим. Йду слідами своїх героїв. Від справжніх мандрів мені завжди доводилося відмовлятися “.<span>Ще в XIX ст. наші земляки мали змогу познайомитися з творами Жуля Верна завдяки першим перекладам його творів із французької мови, які зробила українська письменниця Марко Вовчок (показує портрет); росіянка за походженням, вона невтомно працювала на благо української культури. Біографія письменниці багата на події, поїздки, зустрічі та спілкування з найвидатнішими людьми епохи. Вона товаришувала з письменником Іваном Тургенєвим, композитором Олександром Бородіним, вченимфізіологом Іваном Сєченовим, вченимхіміком Дмитром Менделєєвим, співачкою Поліною Віардо. Марія Олександрівна з 1867 року завідувала постійним відділом зарубіжної літератури в журналі “Отечественные записки”, де публікувалися її переклади та огляди творів іноземних авторів. Жуль Берн зустрівся з цією чарівною жінкою в Парижі і висловив бажання, щоб перекладала його твори саме вона: письменник цілком довіряв їй, такій розумній, освіченій, інтелігентній жінці, яка тонко відчувала французьку мову й досконало нею володіла. Українська письменниця переклала понад 20 творів Жуля Верна.</span>
0
0