<span> мого батька був невеликий маєток у Ноттінгемширі. З п'ятьох його синів я народився третім. На чотирнадцятому році мене віддали до коледжу в Кембріджі<span>[1]</span>. Там я пробув три роки і вчився дуже старанно. Та в батька, чоловіка небагатого, не стало коштів тримати мене там довше. Тому через три роки мені довелося піти в науку до видатного лондонського хірурга містера Бетса<span>[2]</span>, у якого я вчився чотири роки. Вряди-годи батько присилав мені трохи грошей, і я витрачав їх на книжки з мореплавства та пов'язаних із ним галузей математики, бо весь час мріяв стати моряком і вірив, що рано чи пізно, а мені пощастить здійснити цю мрію. Скінчивши навчання в містера Бетса, я приїхав до батька і дістав од нього, дядька Джона й декого з родичів сорок фунтів стерлінгів готівкою та ще й обіцянку давати тридцять фунтів щороку на моє утримання в Лейдені<span>[3]</span>. Там я протягом двох років і семи місяців вивчав природознавство, бо знав, що воно стане мені в пригоді під час майбутніх подорожей.</span><span>Повернувшися з Лейдена додому, я за рекомендацією мого доброго патрона, містера Бетса, найнявся на корабель «Ластівка», що ним командував капітан Абрагам Пеннел. Я проплавав на цьому судні три з половиною роки і побував за той час у Леванті<span>[4]</span> та в інших краях. Повернувшись до Англії, я вирішив улаштуватися в Лондоні. До цього заохочував мене мін патрон, містер Бетс, що порекомендував мене багатьом своїм пацієнтам. Я найняв частину невеликого будинку на вулиці Олд-Джюрі, за порадою друзів одружився з міс Мері Бертон — другою дочкою містера Едмунда Бертона, власника панчішної крамниці на Ньюгетській вулиці. Бертон дав за дочкою чотириста фунтів посагу.</span>
1. Да, были люди в наше время!
2. Чуть утро осветило пушки ....
французы тут как тут.
3. Уж постоим мы головою за Родину свою!
4. Вам не видать таких сражений!
5. И отступили бусурманы!
<span>Вчера хотел придти я на урок,
Но злые силы все ж помешали.
То по будильнику с кровати встать не смог,
Потом как будто мною управляли.
Проснулся — вроде времени не много.
Пойду ка думаю я телек посмотрю.
Аж полчаса еще осталось до урока,
Всего минуточку, я мультики люблю!
Проходит час — а в школу что-то не охота,
Еще успею на уроках посидеть.
Ведь этих знаний жуткое болото
В один момент мой разум может захватить.
И что же буду делать я тогда.
Придется на уроки все ходить.
Но нашей юности уходят же года —
Не в силах их потом нам возвратить.
Нет, юностью я жертвовать не буду.
Я лучше буду жизнью наслаждаться.
Но вас, Учителя, я не забуду
В конце концов придется все же вам сдаваться…</span>
Прежде чем приступить к написанию повести «Капитанская дочка», А. С. Пушкин долгое время изучал архивные материалы, посвященные бунту крестьян под предводительством Емельяна Пугачева. Вот почему образ самого Пугачева получился в повести таким живым и ярким.
Немногие крепости смогли выдержать натиск крестьянского восстания. Сдалась и Белогорская крепость, в числе немногочисленных защитников которой был молодой офицер Петр Гринев. Проявив поистине дворянскую смелость, Петр отказался принять власть «вора и самозванца», а Пугачев, всем на удивление, не только не лишил Гринева жизни, но и отпустил его на свободу.
[sms]На мой взгляд, в образе Пугачева слились многие положительные качества человека из народа: благодарность («Я помиловал тебя за твою добродетель, за то, что ты оказал мне услугу, когда принужден я был скрываться от своих недругов»), восхищение чужой храбростью, гордостью, щедростью, особая народная удаль («казнить так казнить, миловать так миловать»). В жестокости расправ крестьян со своими недругами, в самоуправстве их вожака мне видится безмерное отчаяние угнетенного народа.
Сам Пугачев по натуре, скорее, добр. Ценя не только доблесть, но и честность Петра Гринева, Пугачев и в дальнейшем оказывает ему необходимую помощь: способствует освобождению Маши Мироновой из рук предателя Швабрина, обеспечивает молодым людям безостановочный проезд, «приказав выдать... пропуск во все заставы и крепости, подвластные ему».
Вот как удивительно сложилась судьба Петра Гринева: подарив «проходимцу» в благодарность за услугу заячий тулупчик, молодой человек не только спас этим свою жизнь, но и обрел настоящего друга в лице предводителя крестьянского восстания.
1 фігурки які радуюсть нас2 фігурки природи3фігурка з льоду.лід потрібен