В повісті М. Гоголя " Тарас Бульба" головними героями постають сам Бульба та його сини козаки Остап та Анрій. Брати постають перед нами повними протележностями. Різні за характером, світобаченням, ставленням до тих чи інших речей як зовні так і в середині.
Спочатку наша увага прикута до Андрія адже він більше розполагає до себе своєї чутливістю та ніжністю. Матір навідь жаліє більше Андрія адже Остап більш твердіший в своїх почуттях.
Дуже добре видно що Тарасу Бульбі вдалося виховати своїх синів справжніли козаками. Отаман виховав в своїх синах хоробрість та мужність, спритність та інтерес до життя козаків. Але вдача у братів різна не дивлячись на однакове виховання. Андрій хоч був і сміливий та ця сміливість іноді прводила до лиха. В ньому поєднано вдавану мужність і завзятість, він міг хитрити, викрутися з різної ситуації та іноді благати пощади. Остап же був повною протележністю братові. Він завжди виділявся міцною волею та чудовим розумом. Він хоробрий і чесний , постає відданим і надійним в різних ситуація на скільки можна було бути.
В Запорізькій Січі вони показують свої сили, свою хоробрість та сміливість. Але сміливість в них різна. Остап впевнений у собі, завжди розсудливий. Сміливість Андрія знається безглуздою адже він навіть ідучі в бій до кінця не розумів навіщо це. У Андрія немає щірої любові до побратимів. до Батьківщини, тому кохання затьмарило йому очі. А Оста Був вірний патріот козаків та своєї Батьківщини, тому до станнього тримався з усіх сил але не зрадив своєї батьківщини на відміну від брата.
Прозванный Донским за победу в Куликовской битве — князь Московский и великий князь Владимирский.
Какая сказка я не понимаю
Ответ:
Женщина и сосед оба умерли . Тут лишь философски ставится под сомнение само понятие "быть живым" )
Объяснение:
Дело в том что Булгаков еще предполагал довольно обширную работу над романом.
И тому подтверждение - его собственная надпись на титульном листе перепечатанного тома -"Черновик" .
А вот запись Е. С. Булгаковой из ее же дневника
6 марта : "Я даю тебе честное слово, что перепишу роман, что я подам его, тебя будут печатать !"
10 марта : "16 :39 . Миша умер ".
Рассказ К.Г. Паустовского «Телеграмма», написанный в 1946 году, поразил меня до глубины души, наверное, потому, что затрагивает важную для любого человека проблему—взаимоотношения родителей и детей. По-своему решают ее главные героини рассказа — Катерина Петровна и ее дочь Настя. Катерина Петровна доживала свой век «в старом доме, построенном ее отцом — известным художником». Ее дочь, Настя, живущая в далеком большом городе, очень редко писала ей и почти не приезжала. Свои дела, непонятные матери интересы, свое счастье увлекают ее больше, чем родная мать. Катерина Петровна же из скромности боится напомнить о себе. «Лучше не мешать», — решает она.Ей одиноко в пустом холодном доме, где «застоялся горький запах нетопленных печей, ей все труднее вставать по утрам», ощущать полную ненужность и свою, и своего «мемориального» дома, находящегося под охраной областного музея.<span>Внутреннее состояние Катерины Петровны автор передает и с помощью пейзажа. Осеннее холодное ненастье, высохшая в саду трава, облетевшие ветлы, почерневшие тесовые крыши, ночи долгие и тяжелые, как бессонница, помогают понять внутреннее состояние героини, ее грусть, одиночество, ненужность и бесприютность.</span>