Це гротескна замальовка буржуазного суспільства, що переростає в трагічні вірші про крах особистості у вирі байдужого міста. Перед нами розгортається картина міського ранку в усій своїй буденній непривабливості: На вулиці «коричневі хвилі туману» набігають на ліричного героя «круговоротом облич». Нічого піднесеного немає і не може бути в цій урбаністичній круговерті, що може лише обляпати перехожого багнюкою. Головний мотив вірша — згубна влада сучасного міста над людиною. Місто як руйнівник усього живого, духовного, світлого зображується за допомогою навмисно знижених образів: кухонь підвальних, смутних покоївок, коричневих хвиль туману, низки дахів. Буденність знищує почуття і надії людини, залишаючи їй нудне повторення: приготування їжі, ходіння на роботу — “круговорот облич”.
Ответ:
Правда светлее солнца, ты ему семерых поставь он всех соврёт
<span>Я устал от нежных снов,
От восторгов этих цельных
Гармонических пиров
И напевов колыбельных.
Я хочу порвать лазурь
Успокоенных мечтаний.
Я хочу горящих зданий,
Я хочу кричащих бурь!
Упоение покоя —
Усыпление ума.
Пусть же вспыхнет море зноя,
Пусть же в сердце дрогнет тьма.
Я хочу иных бряцаний
Для моих иных пиров.
Я хочу кинжальных слов,
И предсмертных восклицаний!</span>
Ответ:
В рассказе А.П Чехова "Мальчики", Володя сказал:
— А в Калифорнии вместо чаю пьют <em>джин.</em>
<em></em>
Следовательно,<em> джин</em>.
