ГОДУНОВ Бессмертный Пушкин наш изобразил "Бориса";\ Теперь "Бориса" вновь представил граф Толстой... \ Мы ограничимся пословицей одной: \ "С богатым не тянись, а с сильным не борися! " Петр Каратыгин 1870
ГОДУНОВ Ему представился тот страшный час, \ Когда, достичь пылая трона, \ Он заглушил священный в сердце глас, \ Глас совести, и веры, и закона. \ "О, заблуждение! - он возопил: -\ 30 Я мнил, что глас сей сокровенный\ Навек сном непробудным усыпил\ В душе, злодейством омраченной! Кондратий Рылеев 1821 ДУМЫ\XIII. Борис Годунов 1821 или 1822
ГОДУНОВ Нет, он не враг всего, что ново, \ Он вместе с веком шел вперед, \ Блюсти законов Годунова\ Квасной не хочет патриот. Алексей К. Толстой 1857-58 Друзья, вы совершенно правы,
Годунов И с той поры державный Годунов, \ Перенося гоненье рока, \Творил добро, был подданным покров\ И враг лишь одного порока. \Скончался он — и тихо приняла\ Земля несчастного в объятья —\И загремели за его дела\ Благословенья и — проклятья!. . Кондратий Рылеев Борис Годунов 1822
Годунов При нем пошло все гладко, \Не стало прежних зол, \Чуть-чуть было порядка\В земле он не завел. Алексей Толстой 1868 ИСТОРИЯ ГОСУДАРСТВА РОССИЙСКОГО ОТ ГОСТОМЫСЛА ДО ТИМАШЕВА
<span>ГОДУНОВ Проклиная царство Годунова, \В городах без хлеба и без крова\Мерзли у набитых закромов. \И разъялась земная утроба, \И на зов стенящих голосов\Вышел я- - замученный - из гроба. Максимилиан Волошин Неопалимая купина III. ПУТИ РОССИИ\ 1917(1591- 1613)\Ю. Л. Оболенской</span>
Написать поздравление учителю можно так:
Дорога Елизавета Игоревна! Коллектив 8-Б класса поздравляет Вас с Днем учителя. Мы желаем Вам здоровья, творческих успехов, семейного тепла и домашнего уюта. Елизавета Игоревна, Вы - лучший учитель математики! Мы желаем оставаться Вам такой же мудрой, терпеливой, щедрой, сочувственной. Спасибо Вам за все!
С любовью и благодарностью
8-Б
Ішов підпасок і тягнув позад себе батіг, потім хвацько стрельнув ним, сказавши дядькові Степану, що йому потрібен кінь для приводу. Шептало зіщулився від звуку батога, шарпнувся разом з іншими кіньми в закуток й гидливо підібрав губи, бо ненавидів табун, гурт і загорожі. Спочатку бригадні коні глузували з нього, потім самі стали його обходити.
Неприємна, знайома млявість — провісниця всяких прикростей — закралася в груди коневі. Звичайно, візьмуть його, хоча завтра вихідний і хотілося 6 відпочити. З конюхом у Шептала особливі стосунки: той його не б’є, не посилає на важку роботу, бо він — білий кінь, а потрапив у бригадне стовпище через злий випадок.
І все-таки вибір упав на Шептала, який вважав принизливим для себе цілий день ходити по колу або в упряжі по вулицях святкового міста (хай соромно буде людям, які загнуздали його, білого коня!).
Шептало шукав виправдання конюхові — значить, він не міг інакше вчинити. Ще коли його, молодого й гордого, привчали до упряжі, ганяли до сьомого поту, до кривавих рубців, він зрозумів, що люди рано чи пізно його зломлять, тому краще прикинутися покірним. Він не розумів деяких коней, котрі на кожному кроці намагалися суперечити, огризатися, адже цим нічого не досягнеш, окрім батога.
Шептало йде трохи ззаду й уявляє, що не його женуть на водопій, а він жене і табун, і конюха разом з ними. Він піднімає голову й ласкаво, заклично ірже. Але його тут же наздоганяє Степанів батіг і лайка. Образа була така несподівана, така болюча, що Шептала охопив відчай. Він побачив своє підневільне, принизливе становище без прикрас.
<span> Мужик стал обзывать Бирюка, потом- он срубил дерево, т. е. он нарушил правила. Так- он давил на жалость и тем самым раздражал Бирюка. </span>