Пришвин -прекрасный детский писатель.Который пишет сочинения о настоящей жизни детей.ядети сироты.Настя и Митраша .
Они были очень дружелюбны и прелестны. Честные и милые.Автор решил показать свою любовь к ним:называл их "Золотая курочка" и "Мужичок в мешочке"
Вірш «Гітара»
Як заридала моя гітара, —
розбилась досвітку
криштальна чара,
(Гарсіа Лорка. «Гітара»)
Світ, у якому живе ліричний герой Лорки, сповнений трепетного життя. Тут усе бринить, звучить, співає, плаче, кричить, танцює, ридає. Яскравим прикладом такого художнього світобачення і світорозуміння є вірш «Гітара». Специфіка авторської манери складається тут з таких чинників, як: гнучкий ритм — короткі рядочки, після кожного зміна паузи; система повторів, риторичних окликів; монологічний характер оповіді і персоніфікація гітари як живої істоти:
^ Плаче, як вода,
що рине з яру,
плаче, як вітер,
що жене хмару...
вона ридає
за даллю...
А-ой, гітаро!
У серці п'ять ножів
одним ударом!
Слід звернути увагу на суцільну метафоризацію поетичної тканини тексту. Головний, домінуючий троп, який формує весь текст, — це персоніфікація гітари. Вона — жива істота, яка діє самостійно, незалежно від гравця. Такий троп називається метагоге. Це різновид метафори, який характеризується тим, що неживий об'єкт діє так, як живий. Головний прояв духовності гітари, а вона тут є суб'єкт дії, — це плач. У свою чергу плач — це гра, і ця гра безкінечна, вічна і трагічна. Сам образ плачу — сумний образ, прояв туги. Але у Лорки він набирає трагічного характеру завдяки системі порівнянь і паралелізмів. Наприклад: «плач» зіставляєтья з таким розгорнутим порівнянням:
^ Так, прощається птиця з життям
під загрозою жала змії.
Гітара як жива істота вписана в навколишній світ, вона частина цього світу. Вода, вітер, пісок, хмари — оточення, в якому існує, тобто плаче гітара, — теж живе, персоніфіковане. Тут усе пульсує, дихає. До цього життя спонукає гітара: вода плаче, вітер плаче; захід плаче, сумуючи за світанком (антитеза); «плаче стріла за ціллю»; «плаче пісок гарячий»; «плаче в голім гіллі пташка остання», і цей плач стає світоглядною константою Лорки, фактором його світосприйняття.
"Преступление и наказание" : Родион Раскольников и его мама Пульхерия Александровна. Поищите в произведении)
19век
детство, отрочество, юность, война и мир
горький, чехов
Никита Кожемяка - герой народной сказки, записанной в нескольких вариантах в разных губерниях Великой, Малой и Белой России на сюжет змееборства; специальная черта сказки та, что Кожемяка (иначе - Кирилл, Илья Швец) до убиения змея и освобождения царевны, в доказательство богатырской силы разрывает несколько сложенных вместе бычьих кож. В наиболее полных вариантах (белорусского и малорусского) дочь киевского князя, унесенная змеем, узнает, что он боится одного Никиты Кожемяки; просит отца отыскать богатыря, которого посланные князя застают за работой; он от неожиданности разрывает 12 кож. Сначала отказывается, но, тронутый просьбами и плачем детей, присланных князем, обматывается пенькой, обмазывается смолой и после боя со змеем освобождает княжну. В память победы урочище близ Киева с тех пор зовется Кожемяками. В великорусском пересказе иное окончание. Змей, опрокинутый Никитой Кожемякой, молит его о пощаде и предлагает разделить с ним землю поровну. Никита сковал соху в 300 пудов, запряг в нее змея и провел борозду от Киева до моря; затем, деля море, он убил змея и утопил его труп.
