Вопросы:
Что писал Шопен?
В какую писательницу Шопен был влюблен?
Где жил большую часть жизни?
Ответы:
Преимущественно мазурки и польки,но есть и вальсы.
Жорж Санд
Варшава
Михаил Юрьевич Лермонтов автор огромного количества прекраснейших
произведений. Лермонтова не напрасно причислили к числу великих русских
поэтов. Его стихи, поэмы, рассказы являются эталоном и потому, несмотря
на то, что со дня его смерти прошло много лет, они все также волнуют
людей, затрагивают самые тонкие струны их души.
В этом году отмечают 200-летие со дня рождения поистине талантливого
поэта и писателя Лермонтова. В России, наверное, нет ни одного человека,
которому имя Михаил Юрьевич Лермонтов ни о чем не говорит.
И все же почему его творчество так дорого людям? Бесспорно, его стихи и
поэмы написаны таким безупречным языком, что невольно зачитываешься ими,
да и неподражаемая манера написания делает Лермонтова одним из любимых,
но это не все, есть еще кое-что. Любой человек в творчестве Михаила
Юрьевича находит что-то для себя. У каждого есть свой Лермонтов, который
ему близок. Многогранность и разноплановость его произведений делает
автора понятным и родным для всех.
В поэзии Лермонтова большое место занимает любовь к Родине. Родина
воспевается поэтом во всех ее красках и прелестях. Автор прославляет
свою Родину, поет о ее прекрасных лесах, степях, безбрежных морях. И многие люди – патриоты своей Родины, находят в его произведениях свои мысли
Быть добрым - это значит иметь положительные нравственные ценности, помогать другим просто так не ради своей выгоды.
Быть добрым легко улыбнулся, сказал "будь здоров!" прохожему уже хорошо, помог кому то ещё лучше....)!
Быть добрым трудно, т. к. никогда не знаешь, как пойдёт ход мыслей другого человека.
Это всё, если 3 не понятно пиши объясню!
Хтось живе в страху , очікуючи кінця світу... Хтось за принципом – «День пройшов і – Слава Богу!». Хтось (На жаль, є і такі!), не хоче ускладнювати собі існування роздумами про те, що «день прийдешній нам готує». Я не третейський суддя, так що вирішувати, що краще, переважніше, не беруся. Тим більше, що кожен вважає себе правим, тому і має повне право на власну точку зору.
Що ж я? Співчуваю всією душею тим, хто живе очікуванням чогось згубно-катастрофічного для світу, для цивілізації. Яке треба мати серце, щоб, будучи впевненим у майбутньому апокаліпсисі, народжувати і ростити дітей, радіти онукам, приреченим, як вони вважають, на неминучу загибель?! Не поділяю я і захоплень з приводу щасливого майбутнього бездіяльних, інфантильних оптимістів, що живуть лише власним світом, які впевнені, що існує Хтось, в обов'язок якого входить вирішення всіх проблем, усунення всіх перешкод на шляху до їх щасливого майбутнього. Чи не вони годинами простоюють у чергах до чудотворних ікон? Адже там натовп! Причому, в різну пору року і час доби. І кількість бажаючих доторкнутися до святих мощів все росте! Таке зростання релігійності? Навряд чи! (Хай вибачать мене несправедливо скривджені моїми припущеннями!)
Я не відношуся ні до песимістів, ні до наївних оптимістів, бо вірю: «Майбутнє світле і чудове». І не тільки тому, що безмірно поважаю Миколу Гавриловича Чернишевського, який (перебуваючи, до речі, в ув'язненні в Олексіївському равеліні Петропавлівської фортеці) знайшов у собі сили для життєствердного переконання. А тому, що великий демократ знав шлях до цього світлого і прекрасного майбутнього, і так просто, без дратівного пафосу, позначив його, що всією душею повірив.
Майбутнє людства через сто, через тисячу років я бачу простим, як усе геніальне, та щасливим. А щоб воно стало дійсно таким, бережіть мир, природу, один одного, все суще на Землі. Працюйте, примножуйте те, що залишили нам у спадок пращури наші. Працюйте в ім'я світлого і прекрасного майбутнього своїх дітей, онуків, країни, усього світу. Заражайте молоде покоління своєю впевненістю і прикладом, нехай вони теж знають, що тільки за цієї умови буде світле і добре, багате радістю і насолодою життя.
І тільки ця наша спільна віра буде своєрідним щитом, оберегом від страхітливих прогнозів. Тільки тоді не буде ніякого апокаліпсису, а буде Золотий Вік! Вірю в це. Більше того – вірую! І, окрилений цієї всеперемагаючої вірою, йду в клас, дивлюся на своїх ровесників, таких різних, здається, зовсім-зовсім несхожих на своїх батьків, і розумію: «Інакше й бути не може!»
Во-первых, это поэма, то есть лирическое произведение, а "Дубровский -роман. Во-вторых, "Полтава" основана на конкретном историческом событии, а "Дубровский"всего лишь на известном автору факте из рассказа друга. В "Полтаве" присутствуют реальные исторические герои, чего нет в "Дубровском"