Если не ошибаюсь то.....
о любви к родителям
Однажды девушка решила псетить остров , отдохнуть!И все-таки она приехала на этот остров , но этот остров был очень суров.В этом острове ни кого не было , кроме животных.Она начала бродить по этому острову и ПОТЕРЯЛАСЬ.У неё не было не еды ни чего(И вдруг она встретила тигра , девушка его забоялась.Но этот тигр принял её подружески , она решила сесть на его спину и всё-таки села.Она её отвез к своим детям.Тигрюльки её приняли очень хороше (как за маму).Девушка решила сходить поискать поесть .В итогу она приготовила себе суп из червяков.Вскоре девушку нашли , тигрятвзяли в зоопарк)Вот так она и съездила на остров
Очи (глаза), ноже (ноги), ложе (кровать), чадо (ребёнок), отчину (родину), сеча (битва), резвец (активный человек), страстотерпец (жертва), град (город), соблюл (уберег), уста (губы).
У него хоть шуба овечкина, да душа человечина.
Англичанин сделал блоху из стали, а русский её подковал.
Утро ночи мудренее.
В гостях хорошо,а дома лучше.
Ло якому народові в світі доводилось переживати трагічнішу, нещаснішу долю, як та, якої зазнав за своє історичне життя і зазнає й досі український народ. Вийшовши на історичну арену із свіжими молодими силами, він витворив був оригінальний політичний лад, заклав початки власної культури, дав зародки багатого письменства. Коли б була добра змога й виробляти та розвивати все те, що в давню давнину народ наш мав у гарних зародках, то тепер він був би, може, одним із найкультурніших народів у світі, достойним товаришем у спілці культурних націй. Але не так воно склалось. Український народ, який і тепер відзначається своєю, скажу так, потенціальною здатністю до культури, своїм розумом та хистом, що живе на території од природи щедро обдарованій - цей народ нині темний, затурканий, бідний. Нема в нього простору, щоб виявився прирожденний його хист, багата земля родить не йому, як не йому служать і здобутки новочасної культури… Він як став, то й досі зостається - тільки гноєм, щоб на ньому могли виростати пишні квіти чужої культури, випиваючи з його власного ґрунту всі соки живущі й за це майже нічого, чи таки й справді нічого, назад не повертаючи, не віддаровуючи нічим свого чужоїдного існування та розцвіту чужим коштом. Що ж це за фатальна доля така? Які причини призвели до такого сумного стану?
Ба