Серая мышь с длинным хвостом, на голове золотая корона!
Злая мышь которая думает что она всеми может управлять!!!
У «Різдвяній пісні у прозі» Ч. Діккенса показаний старий жадібний чоловік. У нього немає власної родини, дітей, і він зовсім не радіє найкращому святу — Різдву. У Скруджа є все. Він багатий, у нього є торгова спілка, він вміє заробляти гроші. Справді, без грошей не буде і свята, бо ні за що буде купити подарунки чи накрити святковий стіл. Гроші дуже потрібні усім. Бідність та убогість дуже неприємні. У цьому творі Чарльз Дік-кенс показав, які потворні «Бідність» і «Темнота» .
Вони змальовані у вигляді маленьких діток, але діти ці потворні, зморщені, худі, обдерті. Ось така неприваблива бідність. Ніхто не хоче бути нещасним. Але Скрудж нічим не кращий за цих потвор. Він хоч і багатий, але поводиться, як бідний, бо економить на всьому, і в нього немає ні свята, ні подарунків. Справжнє щастя Скрудж пізнав, коли зумів зробити гарні справи. Подарував родині Боба великого індика, а сам відправився в гості до племінника. Він став посміхатися й робити добро. Від цього на душі в нього потеплішало, і Різдво стало його улюбленим святом.
<span>Мені здається, що найцінніше в житті — це наші рідні. Я хочу, щоб мої мама й тато, брат, бабуся, тітка були завжди здорові й посміхалися. Коли ми збираємося разом, навіть без подарунків, але з гарним настроєм — це найцінніше для мене. Добре, що Скрудж зрозумів свої помилки та встиг їх виправити.</span>
Митрофанушка (Простаков Митрофан) – сын помещиков
Простаковых. Он считается недорослем, т.к. ему 16 лет и он не достиг
совершеннолетия. Соблюдая указ царя, Митрофанушка учится. Но делает это с
большой неохотой. Он отличается тупостью, невежеством и ленью (сцены с
учителями).
Митрофан груб и жесток. Он ни во что не ставит своего отца,
издевается над учителями и крепостными. Пользуется тем, что мать в нем
души не чает, и вертит ею, как хочет.
Митрофан остановился в своем развитии. О нем Софья говорит: «Он
хотя и 16-ти лет, а достиг уже до последней степени своего совершенства и
дале не пойдет».
В Митрофане сочетаются черты тирана и раба. Когда план
Простаковой женить сына на богатой воспитаннице, Софье, не удается,
недоросль ведет себя как раб. Он униженно просит прощения и покорно
принимает от Стародума «свой приговор» - идти служить («По мне, куды
велят»). Рабское воспитание привито герою, с одной стороны, крепостной
нянькой Еремеевной, а, с другой стороны, всем миром
Простаковых-Скотининых, у которых извращены понятия о чести.
Через образ Митрофана Фонвизин показывает деградацию русского
дворянства: из поколения в поколение невежество увеличивается, а
грубость чувств доходит до животных инстинктов. Недаром Скотинин
называет Митрофана «чушка проклятая». Причина такой деградации – в
неправильном, уродующем воспитании.
Образ Митрофанушки и само понятие «недоросль» стало нарицательным. Сейчас так говорят о невежественных и глупых людях.
Каан Д.
Кабрин В.
Кабыш И.
Кава А.
Кавано Д.
Каволис Д.
Каган Г.
Кадар И.
Кюш П.
Кюффнер Э.
Кэмерон Д.
Кучмар А.
Он был очень красивым но гордым и жестоким мальчиком возвышающем себя выше других но трудность смирила его сердце
