Місяць на небі, зіроньки сяють,
<span>Тихо по морю човен пливе. </span>
<span>В човні дівчина пісню співає, </span>
<span>А козак чує — серденько мре.' </span>
<span>Пісня та мила, пісня та люба </span>
<span>Все про кохання, все про любов. </span>
<span>Як ми любились та й розійшлися, </span>
<span>Тепер навіки зійшлися знов. </span>
<span>Ой очі, очі, очі дівочі, </span>
<span>Темні, як нічка, ясні, як день! </span>
<span>Ви ж мені, очі, вік вкоротили, </span>
<span>Де ж ви навчились зводить людей?'</span>
Письменниця порушує проблеми:
сакрально-містичний зв’язок людини і землі
влада землі над людиною
фатум, влада долі над людиною
життя і смерть
гріх і святість
любов і ненависть
На добрі тримається світ, все живе існує завдяки добру. Подумайте, якщо б не добро , чи жили б ви досі. Напевно ні , бо в дитинстві батьки не дали тобі житло , їжу та своє батьківське тепло , а - це все , що потрібно дитині. Але якщо світ - це все , що навколо нас , в тому числі і люди , то добро починається з людини , тобно і з тебе. Щоб стати добрим, треба ставитися до всіх з любов'ю, бачити у всіх тільки добро.
Тяжко-важко в світі жити
Сироті без роду,
Нема куди прихилиться —
Хоч з гори та в воду.
Утопився б молоденький,
Щоб не нудить світом,
Утопився б — тяжко жити,
А нема де дітись.
В того доля ходить полем,
Колоски збирає,
А моя десь, ледащиця,
За морем блукає.
Добре тому багатому,
Його люди знають,
А зо мною зострінуться —
Мов недобачають.
Багатого губатого
Дівчина шанує,
Надо мною, сиротою,
Сміється, кепкує.
Чи я ж тобі не вродливий,
Чи не в тебе вдався,
Чи не люблю тебе щиро,
Чи з тебе сміявся?
Люби ж собі, моє серце,
Люби, кого знаєш,
Та не смійся надо мною,
Як коли згадаєш.
А я піду на край світа,
<span>На чужій сторонці /83/</span>
Найду кращу або згину,
Як той лист на сонці.
Пішов козак, сумуючи,
Нікого не кинув.
Шукав долі в чужім полі
Та там і загинув.
Умираючи, дивився,
Де сонечко сяє.
Тяжко-важко умирати
<span>У чужому краю...
</span>
Двох онуків дід старий
Посадив на руки
Та й розказує казки,
Слухають онуки.
Раптом менший запитав:
— А скажіть, дідусю,
Ви ходили в перший клас? —
Та ходив, Павлусю.
— От був номер! — малюки
Сміхом залилися,
— Як до школи ви прийшли
<span>З бородою й лисі.</span>