Привет, Малыш! Очень рад был с тобой познакомится в данном произведении! Очень жалко, что твои родители погибли, соболезную! Но, согласись, хорошо что ты остался живым! Хорошо, что тебя спасли аборигены, я приютили тебя. Конечно жалко, что ты не полетел на землю, ведь хотелось бы с тобой лично пообщаться) Прилетай если захочешь, я лично рад буду тебя видеть! Пока, Малыш, думаю что ты сможешь ответить на моё сообщение!
<span>Вероника -юная девушка с неокрепшей душой, которая не смогла поначалу выдержать всю тяжесть испытаний, принесенных войной, но нашла в конце концов в себе силы для покаяния и душевного самовозрождения. Идея нравственного преображения личности - вот что привлекло Калатозова ( режиссёр фильма ) в произведении Розова. ( Фильм поставлен по пьесе Розова"Вечно живые")</span>
Не розуміє людина жарту – пиши пропало! І знайте: це вже несправжній розум,хоч у неї,може,і премудра голова.Краще сміятися,не бувши щасливим,ніж померти,не посміявшись.Гумор і поезія є золотими воротами до всього чесного,благородного,прекрасного.З особистих властивостей найбезпосередніше сприяє нашому щастю весела вдача.Як міль – одягові і черв’як дереву,так печаль шкодить серцю людини.Гумор – це бачення,сприймання і відтворення явищ оточуючої дійсності в життєрадісно-комічному тоні,художні твори з настановою на зображення смішного. Об’єкт гумору не заперечується повністю,висміюються тільки деякі його риси,здебільшого в доброзичливій жартівливій формі,на відміну від сатири,в якій переважає гнівний викривальний сміх.Справедливо сказано,що гумор – невідлучна прикмета кожного правдивого таланту.Сатира – в широкому розумінні художня творчість,найприкметнішою ознаю якої є різке викриття зображуваних явищ шляхом висміювання.Отак сидиш і думаєш…Гумор…Сатира. Наш чудовий народ. Од його ми,народ,дотепний. Веселий. Мудрий. Я бачу свій нарож,як він,ухиляючись у вуса,дивиться на тебе лукавими своїми очима і «зничтожає» тебе.…Як я люблю цей народ,коли він мене «зничтожає» своєю мудрістю,своїм отепом,своїм неперевершеним «своїм»…І я його розумію,і він мене розуміє…що люблю ж я його,як сонце,як повітря,а він,народ,стоїть,підморгує,усміхається.Та будь же ти тричі щасливий!Сміятися не гріх над тим,що видається нам смішним.Треба любити людину. Більше,ніж самого себе.Тоді тільки ти маєш право сміятися.І тоді людина разом із тобою буде сміятися…із себе,із своїх якихось хиб,недоліків,недочотів.Той сміх,що не ображає,а виліковує,виховує людину,підвищує…
Дикой боится - Кобанову Марфу Игнатьевну (Кабаниха)
Дикой человек вольный своим желаниям и капризам, любит иметь определенную власть над людьми. Он никогда не полезет в спор против того, кто сильней его. Поэтому он и трусит только перед Кабанихой, так как она умнее его и сообразительней.
