Весной природа пробуждается от зимнего сна. Постепенно сходит снег, но земля недолго остается черной и голой. Как только чуть потеплеет, отовсюду начинает пробиваться молодая ярко-зеленая трава, на деревьях набухают почки, что скоро превратятся в маленькие листочки. На водоемах быстро тает лед. Льдинки качается на воде, пока совсем не исчезают. Весеннее небо обычно чистое, голубое, и по нему быстро плывут снежно-белые облака, похожие на животных - льва, черепаху, различные предметы, даже лица людей.
А потом начинается настоящая красота. Всюду распускаются цветы - подснежники, фиалки, одуванчики... Весенний сад - это волшебное место! В мелких ароматных цветочках стоят деревья, что кажется, будто они закутаны в легкий душистый туман. Особенно мне по душе, когда расцветают персики и груши - их цветки розовые, и они выделяются из-среди других деревьев. Отовсюду раздается пение и щебет птиц, которые вернулись из дальних краев, и теперь рассказывают друг другу о своих приключениях. Весной все вокруг наполняется красками, звуками, запахами, и мне становится радостно на душе.
Весна в городе обычно начинается с того, что убирают улицы, высаживают молодые деревца и разбивают клумбы в парках, скверах, перед большими магазинами. И люди на улицах тоже меняются. Они ярко одеты, больше гуляют, даже улыбаются чаще, видимо, потому что погода радует теплом, светит ласковое солнце, а главное - не надо одевать тяжелую одежду и обувь. Весна всегда вдохновляет художников на создание художественных шедевров. Как хорошо, что сейчас каждый может взять фотоаппарат и сделать снимки весенней красоты. Но самое главное - сохранять весеннее настроение в душе на целый год!
Батьківщина-мати, український хребет, столиця гумору,досвідчений учень,творець правди
Я люблю тебе,мамо, а ще нашу Батьківщину-матінку
Наш український хребет-один з самих молодих гірських хребтів світу
Українською столицею гумору признано місто-герой Одесу
Я-досвідчений учень,томунесу відповідальність за меншихз
Тільки справжній творець правди щиро любить свою землю
Ми не можемо побачити час, але саме за допомогою його ми вимірюємо
наше життя. Виходить, що час існує, хоч його не можна взяти руками,
стиснути або розтягнути за власним бажанням.
Іноді нам здається, що час іде так повільно! Наприклад, коли чекаєш
кінця уроку. А веселий день, повний розваг, скінчується так швидко!
Важко повірити, що години та хвилини завжди однакові.
Вважається також, що ми не можемо керувати часом. Наприклад, я не
можу повернутися в учорашній день та відповісти на минулому уроці краще,
ніж я відповів тоді. Або помандрувати у середньовічну Англію та
поспілкуватися там з лицарями. Та епоха уже минула, її не можна
повернути.
Але все одно я можу володіти часом, хоча б частково. Можна
запланувати свої справи, зробити графік та встигнути все, що потрібно.
Тоді час буде проведений корисно: у навчанні, спорті, читанні книжок
тощо. А можна згаяти його на якісь непотрібні заняття. Люди часто
бідкаються, що їм не вистачає часу, а самі витрачають його на плітки,
пусті розваги. Хтось дивиться по телевізору все підряд, а хтось кожного
дня з головою поринає в компютерні ігри.
Всі люди відчувають цінність хвилин та секунд коли, наприклад,
чекають "Швидку допомогу", викликану до хворого. Або коли на місце
пожежі спішать працівники МНС. Людина також цінить час, коли
запізнюється на потяг, не встигає щось зробити. Іноді не вистачає якоїсь
найменшої хвилини! От якби забрати цю хвилину в того, хто її змарнував
та передати тому, кому вона потрібна! Але, на жаль, так не буває.
<span>Всі ми маємо памятати про цінність часу! Адже він нам даний один раз
для нашого життя, й іншого не буде. Тому час треба берегти та витрачати
тільки на те, що має сенс.</span>
Дружба - це велика цінність <span> </span><span> Виключити з життя дружбу все одно, що позбавити світ сонячного світла. </span><span> Цицерон </span><span> </span><span> Однією з основних духовних потреб людини є спілкування. Спілкування з тим, кому можна довіряти, хто завжди зрозуміє та підтримає, на кого можна покластися у будь-якій життєвій ситуації. Саме таким і повинен бути справжній друг — щирим, відданим, порядним. У великому світі людині важко знайти собі такого друга, але ще важче — не втратити його через якусь дрібницю, не «розміняти» стосунки з ним. Справжнім є саме той друг, із яким разом пройшли і радощі, і печалі, і який і в радощах, і в печалях залишився поруч. </span><span> Хоча кожен із нас у якомусь сенсі є егоїстом, справжня дружба — це такі стосунки, які вимагають відданості, а іноді, навіть, і самопожертви. </span><span> </span><span> Хто просить, а давати забуває, матиме тільки те, що має. (Колумбійське прислів'я) </span><span> </span><span> У дружбі інтереси товариша повинні важити не менше, ніж власні, бо саме принципи рівності та взаємоповаги, ставлячи людей на найвищий щабель, допомагають зберегти у серці почуття безкорисливої любові до друга. </span><span> </span><span> Ми просимо друга прийти до нас, пропонуємо свої послуги, обіцяємо розділити з ним стіл, дім, майно; справа за малим — за виконанням обіцяного. (Жан де Лабрюйер) </span><span> </span><span> Не можна плутати щиру дружбу із приятельськими стосунками, тому що приятелів у людини може бути безліч, але справжній друг — завжди один. У приятелів можуть бути схожі інтереси, спільне місце роботи або навчання, але між ними немає справжнього духовного єднання, яке робить людей одним цілим (наскільки це можливо). Дружба — це тонка та тендітна річ, і, знайшовши у багнюці цей «діамант дорогий», потрібно докласти максимум зусиль для того, щоб він не втратив свого блиску. Так, близькі стосунки вимагають відмови від брехні, фальші, недовіри. </span><span> </span><span> Не довіряти другові більш ганебно, ніж бути ним обдуреним. </span>
