Беда бедой беду затыкает.
Бежал от дыма и упал в огонь.
Без денег сон крепче.
Без ума голова - ногам пагуба.
Белый заяц бел, да цена ему пятнадцать копеек.
Береги бровь, - глаз цел будет.
Бери в работе умом а не горбом.
Бить дурака - жаль кулака.
Блины брюху не порча.
Бог не выдаст - свинья не съест.
Бог правду видит, да не скоро скажет.
Богатому пакость, а убогому радость.
Богаты не будем, а сыты - то будем.
Больно ранен - и головы не нашли.
Будет досуг, когда вон понесут.
Был бы омут, а черти будут.
Была пора, да минулась.
Были вишни, да все вышли.
<span>Частушки стал петь-подходи буржуй, глазик выколю</span>
І. Різдво — це свято, на яке чекають усі.
1. Магія Різдва. (Напередодні Різдва скрізь відчувається якась таємничо-святкова атмосфера. Усі ніби завмирають, чекаючи на диво.)
2. Хто найбільше любить Різдво? (Без сумніву, найбільше любить це свято малеча, бо Різдво — це святкові подарунки та здійснення найзаповітніших мрій, це сміх і веселощі. А ще Різдво — це радість теплого спілкування в родинному колі.)
3. Чи сталося диво у повісті Ч. Діккенса? (Диво, яке так чекаєш напередодні свята, обов'язково станеться. От і в повісті "Різдвяна пісня у прозі" видатного англійського письменника Чарльза Діккенса події різдвяної ночі повністю змінюють життя Енебезера Скруджа, головного героя твору.)
III. Духи Різдва тієї ночі змінюють свідомість героя. (Вночі перед Скруджем з'являється привид Марлі. Він хоче застерегти героя від помилок, яких колись припустився сам. Марлі прагне переконати Скруджа в тому, що в світі є речі; важливіші за будь-які багатства. Це, насамперед, моральні цінності. Скрудж усе усвідомлює, а отже, Марлі вдалося виконати своє завдання.)
IV. Духовні цінності важливіші, ніж багатство.
V. Чого мене навчила прочитана повість
Его смысл жизни заключается в свободе
На английском языке повесть опубликована в переводе Антонины Бьюис[en]. Предисловие к первому американскому изданию (MacMillan Publishing Co., Inc, New York, 1977) написал Теодор Старджон. Послесловие к немецкому изданию 1977 года написал Станислав Лем, который высоко оценил это произведение[2].
По мотивам повести режиссёр Андрей Тарковский в 1979 году снял фильм «Сталкер», братья Стругацкие выступили авторами сценария.
Термин «сталкер» устойчиво вошёл в русский язык и, по признанию авторов, стал самым популярным из созданных ими неологизмов. В контексте книги сталкер — это человек, который, нарушая запреты, проникает в Зону и выносит из неё различные артефакты, которые впоследствии обычно продаёт и тем самым зарабатывает на жизнь. В русском языке после фильма Тарковского этот термин приобрёл смысл проводника, ориентирующегося в различных запретных и малоизвестных другим местах и территориях, позднее сталкерами также стали называть любителей индустриального туризма, особенно посещающих заброшенные объекты и города-призраки.