Вопрос из повести о том,как один мужик 2 генералов прокормил Генералы совершенно не приспособлены к жизни,не могут позаботиться
Вопрос из повести о том,как один мужик 2 генералов прокормил Генералы совершенно не приспособлены к жизни,не могут позаботиться о себе,не могут даже бороться за свое спасение.Что же они могут?Какой ответ на этот вопрос дан в сказке?
<span>роміння в
оселю, розчісувати своє кучеряве волосся, робити всілякі
зачіски,прикрашені свіжими трояндами. Хвора почала навіть працювати.
Вона в’язала одяг для дітей з притулку і раділа тому, що у неї здорові
умілі руки.
Ненсі- завжди привітна, турботлива, чуйна, люб’язна, але не любила свого
імені. Завдяки Поліанні вона полюбила своє ім’я.
Священик Пол Форд- був засмученим, в розпачі, писав проповіді,
розпочинаючи словами « Горе вам…». Усвідомив свою місію, роль в житті
мешканців міста і починав проповіді так: « Радійте, люди, …»
В результаті досліджень діти приходять до висновку, що Поліанна стала
для жителів міста путівником, рятівником, ангелом, який розбудив у них
позитивне, навчив бачити хороше абсолютно в усьому, навіть і в поганому.
Вона навчила їх радіти життю!
Характеристика головного героя.
Пропоную дослідити, завдяки яким рисам характеру Поліанні вдалося
змінити життя людей. ( Двоє учнів працюють біля дошки: вибирають риси і
фіксують їх на магнітній дошці у вигляді промінців сонця від портрету
Поліанни. Ці промінці з ’єднують головного героя з зображеннями інших
героїв твору,яких малювали учні з кожної групи. Решта учнів підкреслюють
риси в завданні № 3 індивідуальної картки).
У кого є доповнення? Заперечення?( Діти доповнюють вибраний перелік рис,
або забирають зайві)
Узагальніть, завдяки чому Поліанна змінювала світ навколо себе?(Завдяки
позитиву і оптимізму, позитивному ставленню до всіх людей, умінню грати
в « Радість», тобто бачити тільки хороше).
Гра в « Радість». Робота в групах.
Багато хто з вас говорив, що хоче навчитись грати в цю гру теж. Давайте
спробуємо.
Пропоную попрацювати в групах: придумати нерадісну ситуацію, озвучити
її, а решта груп знайдуть, чому тут можна порадіти.
V. Рефлексія.
- Пропоную не менш цікаві завдання за вибором: написати або «Сенкан»,
або девіз життя Поліанни, або есе про прочитаний твір( в парі, в групі
або індивідуально).
Сенкан
Поліанна
Мудра і весела.
Живе, радіє та допомагає
Усім у радість грати.
Оптиміст!
Девіз: « Жити- життю радіти!», « Радієш ти, радію я – радіє вся наша
Земля!», « Придивись, навколо так багато РАДОСТІ! Живи і радій!».
Есе : ця книга- гімн оптимістів. Е. Портер написала її для песимістів,
щоб ті подивились на світ іншими очима, наповненими радості, почали
радіти і творити прекрасне з радістю.( Думка дитини)
- У кого справдився прогноз уроку? Хто навчився грати в « Радість»?
VІ. Підсумок уроку.
Вже 10 років ця книга надихає мене і допомагає жити, боротися з
труднощами, перемагати відчай. Я завжди з четвертокласниками перечитую
її ще раз і проводжу урок позакласного читання, малюємо ілюстрації,
пишемо відгуки, вірші. Ви ділились сьогодні зі мною своїми
враженнями,творчістю,а я хочу поділитись з вами своїм віршем:
Поліанно, Поліанно,
Хто ти, дівчинко моя?
Совість, ангел чи спасіння
Наших душ від забуття.
Ти, як промінь сонця, світиш,
Як послання із небес.
Ти, як ангел мій, дитино,
Світлу радість нам несеш.
Дай же , Боже,нам щоднини
Вчитись жити так, як ти</span>
Генералы могут только ставить печати да росписи на различных документах. Питаться и пить чай ровно в одинаковое время ежедневно. Знали только такие слова как "<span>Примите уверение в совершенном моем почтении и преданности».</span>
В самом произведении автор сравнивает Собакевича с медведем,он неуклюжий .У него говорящая фамилия ,он разводил собак и держал дома волка,деревня у него была богатая,"Весьма похож на средней величины медведя"
Природа очень красивая она вдохновляет многих поэтов и меня сому я и сама начинаю.Так вот она когбудто ангел среди озерцающих глаз людей.Всё простите за ошибки если есть
Павел Афанасьевич выступал против века нынешнего, т.е. новым знаниям, открытиям, стремлению учиться. Это богатый чиновник, помещик. Представитель московского общества. Почитает чины, стремится к благополучию, используя связи и лесть. Оценивает всех по общественному статусу. "Обычай мой такой: Подписано, так с плеч долой".
Я прочитала рассказ Андрея Платоновича Платонова «Неизвестный цветок» . В этом произведении рассказывается о храбром и смелом маленьком цветочке, а почему я назвала его храбрым и смелым вы сейчас узнаете. Он каким-то образом вырос в глине, среди камней и о нём никто не знал потому, что он рос на пустыре поэтому и рассказ называется «Неизвестный цветок» . Его история началась когда ветер принёс маленькое семечко на пустырь. Семечко упало среди камней. Оно долго томилось и не давало ростков, но потом напиталось росой и выпустило корешки в мёртвую глину. Так начал жить на свете маленький неизвестный цветочек. Жизнь его была трудна потому, что ему нечем было питаться ведь кроме глины и камней вокруг не чего не было. Он питался лишь пылинками которые приносил ветер. Днём цветочек сторожил ветер, а ночью росу. Он трудился день и ночь чтобы жить и не умереть. В середине лета цветок распустил венчик кверху. И он был так прекрасен. Однажды шла мимо пустыря девочка Даша, она спешила на почту чтобы отправить маме письмо потому, что Даша отдыхала в пионерском лагере и очень скучала по ней. Девочка заметила маленький цветочек, тот самый который боролся за жизнь. Она присела и поцеловала цветочек в головку, Даша понимала что цветочку тяжело жить в таких условиях. И она постаралась создать такие условия для цветка чтобы он радовался жизни… Девочка показала другим детям из лагеря цветочек и они завезли на пустырь землю. Цветку стало гораздо лучше расти в хорошей земле. <span> Через год Даша опять приехала в пионерский лагерь тот самый, она конечно помнила о цветочке . Девочка пришла на пустырь и не узнала на нём теперь росли разные травы, цветы, но не было того цветка. Даша подумала что цветочек умер в минувшую осень. Она огорчилась и пошла назад и вдруг остановилась, меж камней вырос точно такой же цветок как тот старый, но он был ещё прекраснее. Он наполнял весь пустырь своим благоуханием.</span>