Бабушка была самым добрым и заботливым человеком. Она любила и даже баловала своего внука. Бабушка была его опорой и всегда его защищала от деда.
История человечества насчитывает немало войн. Но войны, подобной Великой Отечественной, люди не знали никогда. Суровым испытанием стала она для всего русского народа, который поднялся на борьбу с фашизмом за независимость Родины и выстоял, победил. Что же помогло нашему народу выстоять? Только ли благодаря силе оружия мы разгромили врага?
Я думаю, что в ходе войны не все было подвластно грубой и безжалостной силе. Существовало нечто более могущественное, чем сила оружия, определившее исход войны. Это «нечто» - нравственное превосходство русских солдат над фашистами. Несмотря на страшные испытания, выпавшие на долю наших солдат в ходе второй мировой войны, многие из них не ожесточились, не превратились в зверей, а сохранили в себе доброту и человечность, оказались духовно выше и чище гитлеровцев. Возьмем, например, отношение к пленным. Русские солдаты в боях безжалостно уничтожали врага. Но на место жестокости приходят презрение и жалость после того, как враг перестает быть врагом, сложив оружие к ногам победителей.
В литературе мы найдем немало примеров, доказывающих это. В произведении В.П.Астафьева «Пастух и пастушка» есть такой эпизод. Желая отомстить за погибших родных и близких, обезумевший от горя русский солдат начинает стрелять по пленным немцам. Нам, читателям, понятно его состояние и мы искренне сочувствуем ему. Но вправе ли он убивать пленных? Ответ на этот вопрос дает главный герой Борис, когда своим телом он закрывает пленного немца и останавливает стрелявшего солдата.
Не делает различий между своими и чужими военный врач, оказывая одинаковую медицинскую помощь и русским солдатам, и пленным немцам, потому что для него пленные – тоже люди, хотя и бывшие враги.
Приведу другой пример. В повести В.Кондратьева «Сашка» главный герой не расстреляет случайно взятого им в плен немца («этого гада»), не выполнит безрассудный приказ комбата, пребывающего в страшном состоянии ярости после гибели медсестры Катеньки. И напишет Кондратьев удивительные слова: «Сашка вздохнул глубоко, полной грудью…и подумал коли живой останется, то из всего им на передке пережитого, будет для него случай этот самым памятным, самым незабываемым…». Не убитый им немец – это сила души, борющейся с таким могучим злом. И Кондратьев убеждает, что мы победили не потому, что были сильнее, а потому, что были выше, духовнее и чище.
Герои произведений В.Астафьева и В.Кондратьева не могут не вызывать восхищения и гордости за русского солдата, способного в бесчеловечных условиях войны остаться человеком и победить зло.
Лето- теплая пора!
Как же здорово с утра-
Пойти на речку, искупаться...
И с братом иль сестрой побольше поиграться.
Василь Гнатович і БатигаВолх ВсеславьевичВольга і МикулаГліб ВолодьевічДанило ЛовчанинДобриня МикитичДУНАЙІван ГодиновичІван Гостинний синИдолище сватає племінницю князя ВолодимираІЛЛЯ МУРОМЕЦЬЗцілення Іллі МуромцяІлля Муромець І СВЯТОГОР (2 записи)Ілля Муромець та Соловей РозбійникІлля Муромець і голоти шинковіІлля Муромець і Идолище в КиєвіІлля Муромець і Идолище в Царі-градіІлля Муромець у сварці з князем ВолодимиромІлля Муромець і Калин-царБій Іллі Муромця з синомБогатирі на Соколі-корабліТри поїздки Іллі МуромцяПоєдинок Іллі Муромця та Добрині МикитовичаКаліка-богатирКнязь Роман і брати ЛівікКнязь Роман і Марія ЮрьвенаКоролевичі з крижневихМамаєва побоїщеМихайло ДаниловичМихайло КазаренінМихайло ПотикРахта РАГНОЗЕРСКІЙ (2 записи)народження богатиряCАДКО (2 записи)СВЯТОГОРсоловей Будимировичсорок калікСтавр ГодиновичСухмантійХотен БлудовичЦар Саул Леванідовіч і його синЦар Соломан і Василь ОкуловичЧурило Пленковича
Билини XX століття
КРЮКОВА М.С.РЯБІНІН-АНДРЄЄВ П.І.
Я знайшла де купити запрошення на весілля , всім раджу marrytime.com.ua
Зцілення Іллі Муромця
У славному місті під Муромле,
Під селі було Карачарова,
Сідней сидів Ілля Муромець, селянський син,
Сідней сидів ціле тридцять років.
Ішов государ його батюшка
З батьком зі матінки
На работушку на селянську.
Як приходили дві каліки перехожі
Під тое віконечко косявчето.
Кажуть каліки такі слова:
"Ай ж ти Ілля Муромець, селянський син!
Відчиняй Каліка ворота широкі,
Пусти-ка калік до себе в будинок".
Відповідь тримає Ілля Муромець:
"Ай ж ви, каліки перехожі!
Не можу відчинити воріт широкий,
Сідней сиджу ціле тридцять років,
Чи не Владан ні рук, ні ніг".
Тому знову говорять каліки перехожі:
"Виставай-ка, Ілля, на жваві ноги,
Відчиняй-ка ворота широкі,
Нехай-то калік до себе в будинок".
Виставал Ілля на жваві ноги,
відчиняє ворота широкі
І пускав калік до себе в будинок.
Приходили каліки перехожі,
Вони хрест кладуть по-писаному,
Уклін ведуть по-вченому,
Наливають чарочку пітьіца медвяної,
Підносять-то Іллі Муромця.
Як випив щось чару пітьіца медвяної,
Богатирська його серце розгорівся,
Його біле тіло распотелося.
Воспроговорят каліки такі слова:
"Що відчуваєш в собі, Ілля?"
Бив чолом Ілля, калік поздравствовал;
"Чую в собі силушку велику".
