Рассказ Бориса Степановича Житкова "Про обезьянку" входит в цикл "Рассказы о животных". Повествование в рассказе ведется от первого лица, то есть автор рассказывает как бы о себе.
Начинается все с того, что, когда ему было двенадцать лет, товарищ подарил ему обезьянку по имени Яшка. Обезьянка, как описывает автор, "...оказалась маленькая. Если на лапки встанет, то не больше полуаршина. Мордочка сморщенная, старушечья, а глазки живые, блестящие. Шерсть на ней рыжая, а лапки черные. Как будто человечьи руки в перчатках черных. На ней был надет синий жилет." Хвоста у Яшки не было, потому что Яшка был макакой, а они бесхвостые.
Яшка оказался хитрецом, сладкоежкой и ужасным шкодником. С первого появления в доме он причинял много неприятностей: обрывал цветы, бросал кусочки штукатурки на шляпу отцу, заляпал чернилами письменное задание мальчика, испортил прическу гостье. Но мальчик его все равно любил, беспокоился о нем и грел за пазухой в зимние холода.
Когда пришла весна, Яшка стал выходить во двор и шкодить там. После того, как Яшка покатался верхом на псе Каштане, его боялись даже сторожевые собаки. Яшку все-таки любили, хоть и ругались из-за его проказ. О нем заботились, лечили, когда он объелся изюма.
Однако осенью мальчику велели найти "этому сатане" нового хозяина. Мальчик отдал Яшку своему товарищу, и первое время все немного скучали по обезьянке, хотя и не признавались в этом.
Протягом багатьох століть напруженої боротьби за національне і соціальне визволення український народ створив свою сувору й мужню ліричну поезію — історичні думи та пісні, у яких в образах видатних народних героїв оживають героїчна історія нашого народу, його гордий нескорений дух, безмежна відданість своїй Батьківщині.Улюбленими героями історичних пісень і дум є ко-заки-запорожці, горді і сміливі, сильні і відважні сини свого народу, імена яких назавжди залишаться в його пам'яті.У думах і піснях народ майже ідеалізував своїх захисників, своїх героїв. Так, образ мужнього воїна, який уміє постояти за свою власну честь і честь своєї рідної землі, змальовано в «Думі про козака Голоту». Народ в образі героя втілив кращі людські риси, усе те, про що він мріяв. Козак постає відважним і сміливим: « не боїться ні огня, ні меча, ні третього болота»; він наділений миролюбністю: «ні города, ні села не займає» , та коли йому загрожує небезпека, він вміє за себе постояти.Частим є оспівування в піснях і думах походів козаків у Туреччину і Крим з метою визволення полонених. Вічною славою увінчали себе гетьман Сагайдачний і кошовий отаман Іван Сірко, які організували походи до далеких турецьких і татарських міст і визволили чимало невільників.У часи національно-визвольної війни 1648-1654 ро-ків українським народом було створено велику кількість історичних пісень і дум про боротьбу проти польської шляхти. У цих творах оспівуються народні герої — славетні ватажки — Іван Богун, Данило Нечай. їх наділено неабиякою силою і мужністю, але ж вони не всесильні й підвладні смерті. І коли гине хтось з козаків, як загинув Данило Нечай, оплакують його не тільки вірні товариші, а й уся Україна. Так, наприклад, за «преславним» Морозенком «вся Вкраїна тяж-ко-важко плаче».У пісні «Гей, не дивуйтесь, добрії люди» розповідається про Пилявську битву, що відбулася в 1648 році на Волині. У цій битві прославився Максим Кривоніс, якого в пісні названо Перебийносом:А Перебийніс водить немало —Сімсот козаків з собою.Рубає мечем голову з плечей,А решту топить водор...Одним з улюблених героїв історичних пісень і дум є Богдан Хмельницький, роль якого в боротьбі за визволення України високо оцінив наш народ. В особі Хмельницького український народ бачив такого вождя, який чітко знав мету своєї діяльності — визволення України від польських завойовників і встановлення її державності. В образі славетного гетьмана народ втілив кращі риси народного ватажка і людини. У пісні «Чи не той то хміль» Хмельницького змальовано як справжнього народного героя, мужнього і відважного воїна, мудрого державного діяча і політика, захисника поневолених, «козацького батька». Широко розкрито образ Богдана і в думі «Хмельницький і Барабані» , що побудована на контрастному зіставленні двох представників козацької старшини. Хмельницький, на відміну від Барабаша, дбає про долю всього українського народу, виражає його одвічні мрії і прагнення, веде його на справедливу боротьбу за своє майбутнє.Козацьку звитягу і мужність своїх синів у боротьбі за волю та незалежність України оспівав народ у своїх думах і піснях, уславив своїх героїв, подарував їм вічне життя.
НАСЛАДИТЬСЯ Испытать наслаждение от чего-нибудь
засеял книжными словами — умничал
пожинаем ученье книжное — изучаем науку
не скудеет - не уменьшается, увеличивается
пиши грамотно
Хлестакова приняли за ложного ревизора. Чтобы получить выгоду от этого, он представляетсебя не тем,кем он есть на самом деле. Предложение о женитьбе он сделал изза выгоды, так как дочь городничего быыла красива и умна. Но вскоре Хлестаков оказался совсем не тем, за которого себя выдает, об этом мы узнали из письма,которое вскрыл почтмейстер . И теперь, женитьба на дочери городничего вызвала волну недовольст и грубости
Повесть об истинных и ложных ценностях. Первенство в стрельбе, успех у дам, соперничество в офицерском собрании - все это не более, чем суета сует. А вот когда на кону сама жизнь и счастье любимого человека, тогда все события и поступки предстают в ином свете.. .
В финале произведения эта мысль посетила обоих главных действующих лиц. Один, не дрогнув, встал под выстрел, предварительно все-таки отослав молодую жену, а второй не воспользовался своим правом, пожалев соперника.. .
Отсюда и основная мысль - умейте в жизни отделять истинное от ложного, а зерна - от плевел.. .
