Пример:
Жил был заяц и он гулял как не всем не бывало и вдруг его увидил лис и хотел съесть зайку он подошёл и это все увидил медведь и решил помочь зайке и медведь съел лиса и в лису стало тихо и спокойно без лиса
Починаючи роботу над романом, Чарльз Діккенс мав намір написати щось на зразок популярних творів про «благородних розбійників», які б протиставлялись бездуховній бюрократичній машині держави. Але поступово цей задум змінився. Діккенс був добре обізнаний з життям мешканців «лондонського дна», щоб покладати надію на їхнє «благородство».У передмові до роману, написаній через три роки після виходу друком першого видання, автор стверджував, що його головне завдання - показати «сувору правду». Відмовившись від зовнішніх ефектів, він написав проблемний соціальний твір.Уже з перших його сторінок читача оточує атмосфера страждання, морального і фізичного. Зловісними і потворними постають вулиці великих і маленьких міст. Для Діккенса ніби не існує палаців, чудових парків та розкішних магазинів. Дія твору відбувається в нетрях, де мешкають бідняки.Зовсім неромантично Діккенс змальовує злочинне середовище. Шокує набір соціальних типів, зображених письменником, - виплодів лондонського дна: проститутки Ненсі, убивці Білла, ватажка групи кишенькових злодіїв Фейгіна. В них вже нічого не залишилося від того культу «благородних» злочинців, який створили письменники-романтики. Персонажі англійського письменника огидні, їхня психологія цілком сформована способом їхнього життя. Їхній побут, кімнати з павуками і мишами, хаосом і занедбаністю, найкраще характеризують примітивізм їхнього духовного світу.Діккенс не обмежується докладними реалістичними замальовками життя злочинних кіл, а й подає картину страждань усіх нижчих верств населення вікторіанської Англії: знедолені помирають від голоду, невинність потерпає від несправедливості закону, а лиходії натомість процвітають.<span>Найбільше від соціальних проблем потерпають діти. Недосвідчені й кинуті напризволяще, вони надто слабкі, аби опиратися злидням, хворобам і підступності дорослих. Символом загальнолюдського страждання є сторінки роману, які розповідають про перебування хлопців у робітничому домі. Гостро і сатирично зображає Діккенс «церемонію» обіду, за яким подавали таку мізерну порцію каші, яку хлопці зїдали зі швидкістю думки. Увесь гіркий досвід маленьких волоцюг увібрала в себе розповідь про те, як Олівер Твіст прямує до Лондона. Самотній, голодний, брудний і нещасний, зі скривавленими, побитими ногами, він пішки іде англійськими містечками, і ніхто не звертає на нього увагу, і ніхто не підтримує його.</span>Тема дитячих страждань надає діккенсівській соціальній критиці особливої гостроти і значення. У своєму романі він на практиці запроваджує новий етичний критерій оцінки цивілізації. На думку романіста, доказом моральної розвиненості певного суспільства є його ставлення до найменш захищених соціальних груп, однією з яких є діти. З цього погляду Англія 1830-1840-х років не витримує жодної критики. Бо не можна визнати ані моральним, ані справедливим такий стан речей, коли основою соціальної поведінки його членів є егоїзм і суто матеріальні інтереси, першими жертвами є невинні діти. Усім змістом роману Діккенс закликає реформувати суспільний лад, знайти якусь систему, яка б могла полегшити стан бідних, зменшила б кількість страждання у всесвіті.Роман Чарльза Діккенса можна прочитати і під іншим кутом зору: не тільки як гостру соціальну критику, а й як твір з глибинним філософським змістом, як притчу про добро і зло. «Пригоди Олівера Твіста» є «романом виховання», який на прикладі долі головного героя розповідає про те, як людина, завдяки випробовуванням долі, виховує в собі найкращі людські якості: моральну стійкість, вміння любити тих, хто страждає, щирість, жертовність.<span>Таким чином, тема дитинства розкривається Чарльзом Діккенсом глибоко і всебічно: образи дітей, в яких втілені найкращі людські риси, стають символами беззахисності людини в суспільстві. Відповідно своїй естетичній програмі письменник намагається знайти вирішення цих проблем за допомогою добра і справедливості.</span>
Есть люди, которые любят зиму или же мечтают о солнечном лете. Поэт Сергей Есенин с одинаковым восторгом воспринимал любое время года, считая, что природа прекрасна в любом своем проявлении. Именно по этой причине подавляющее большинство своих стихов этого поэта выдержано в ключе пейзажной лирики. Среди них – произведение «Нивы сжаты, рощи голы…», написанное в 1917 году.
К этому времени Сергей Есенин уже жил в Москве и считался достаточно перспективным молодым литератором. Тем не менее, мысленно он постоянно возвращался в родное село Константиново и сильно страдал из-за того, что лишен возможности увидеть, как распускаются листья на любимых березах или же всходит на небо молодой месяц, заливая всю округу бледным желтоватым светом. Между тем, память услужливо подсказывала поэту картины из прошлого, которые и ложились в основу его произведений. Именно так и появилось на свет стихотворение «Нивы сжаты, рощи голы…», в которое одновременно сквозят и грусть, и умиротворение.
Образность, свойственная произведениям Есенина, и на этот раз позволяет автору при помощи нескольких точных метафор воссоздать идиллическую картину. «Колесом за сини горы солнце тихое скатилось», — отмечает поэт и, развивая эту тему, рассказывает о том, каким волнующим может быть осенний закат за сельской околицей. Привычка наделять свойствами живых людей неодушевленные предметы также придает произведениям Есенина особый шарм. «Дремлет взрытая дорога», — отмечает автор, указывая на то, что она мечтает как можно скорее получить в подарок роскошное снежное покрывало. Действительно, глубокой осенью природа выглядит уныло и негостеприимно. Однако Есенин даже в осиротевших лесах и скошенных полях видит определенную романтику. И также, как распаханная десятками телег дорога, мечтает о предстоящей зиме, которая в одно мгновение преобразит мир. Глядя на небо, поэт видит, как «рыжий месяц жеребенком запрягался в наши сани». Эта очень яркая метафора указывает на то, что и сам Есенин мечтает о снеге, ему неуютно чувствовать себя одиноким и неприкаянным среди лесов и полей, которые заняты приготовлениями к зимней спячке. Однако поэт мысленно уговаривает себя подождать еще немного и полюбоваться ночным небом. Он знает, что зима не заставит себя ждать, но пытается уловить тот момент, когда она придет на смену осени, очистив землю от грязи, а душу – от нелепых переживаний.
НЕ ЗАБУДЬ ПРО СПАСИБО =]
1 - Який девіз був на щиті Айвенго? ( Лицар позбавлений спадщини);
2 - У чому проявляється покірність Ребекки перед долею? (Дівчина залишаться вірною традиціям свого народу і своїй вірі, вона бажає щастя коханому , тому "відпускає" його, а сама страждає від нерозділеного кохання);
3 - Яка мета шлюбу між Ровеною та Ательстаном ( Відродження королівської саксонської династії);
4 - Як саме король Річард Левове Серце врятував Айвенго на полі бою під час турніру ( Коли на турнірі Айвенго один відбувався від трьох супротивників, замаскований король допоміг пораненому лицарю, який ледь тримався і відбив напад трьох супротивників, а згодом і зовсім зник).
5 - Кого Айвенго обрав королевою краси та кохання і чому ? ( Леді Ровену, бо був закоханий в неї)