В романе «Друг-апрель» автор с необыкновенным вниманием к мелочам показывает становление личности, переживание героем первой любви, его упрямую борьбу с обстоятельствами и «непреложными законами жизни».
Дядька Аксёна как-то рассказал ему о непреложных законах жизни, которые, что бы ты ни делал, не изменить. Один из них – первая любовь не бывает счастливой. С этим можно спорить, не соглашаться, но в конце концов придется смириться и все забыть: прогулки до дома со школы, драки с соперниками, их с Ульяной мир «на двоих», отвоеванный им у сверстников еще в детском саду, весну… Забыть и просто жить. Но Аксён так не может. Он ждет апреля, потому что в апреле Она вернется в их сонный город, и он попробует обмануть лживые правила взрослой жизни, попробует все исправить.
Произведение вошло в список выдающихся книг мира «Белые вороны-2012», составляемый Мюнхенской международной детской библиотекой, а также стало победителем конкурса им. С. Михалкова на лучшее произведение для подростков.
Какой автор у этого стихотворения ,название стихотворения,ночью как грустно или весело,От садов и аллей пахнет чем,От огней что тянется в поредевшей мгле садов стелет осень какая, скрылись в вауле какой
Моя любимая тема...)))Павел Петрович,дядя Аркадия Кирсанова,аристократ,ему 45 лет,как говорится в романе:"Изящный и породистый ,сохранил юношескую стройность и....стремление вверх,прочь от земли..."В молодости он пережил личную драму.Бывший гвардеец.Ну и все о нем)))Базаров-это человек трудолюбивый,труд он считает необходимым условием для получения независимости,конечно которую он ценит привыше всего...Он не признает авторитетов и всё подвегает своему собственному суду мысли.По моему он спорит не с Кирсановым а с самим собой как бы пытаясь вытравить из себя какие-то черты характера.Он не прав с точки зрения того,что он не признает поэзии и любви,по сути своей он нигилист,он трудится для народа и для своей страны..Кирсанов никогда не трудился он ни знает труда,он не встречался с трудом ,он никак не понимает этого как и Базаров не понимает жизни аристократов...я сделал вывод ,что все таки Базаров прав,но некоторые его фразы звучат дико,я имею ввиду поэзию...Ведь если бы не было поэзии мы бы сейчас не разбирали отношения Базарова и Кирсанова))))
№ з/п
Засоби творення комічного
Приклади з повісті “Тореадори з Васюківки”
1
Надання предмету зображення невластивих йому рис.
“Таке катання було, на мою думку, образою дія велосипеда”
2
Неграмотна дитяча мова (неправильне вживання звуків).
“злгаза чоггова”, “так тобі і тгеба”, “щоб ти гозбнв свою погану могду”
3
Вживання приказок, прислів'їв, фразеологізмів.
“причепився, як реп'ях до собачого хвоста”, “Міняв професії, як циган коні”, “Шукай вітра в полі”.
(Учні зачитують виписані вдома фразеологізми)
4
Несподівані порівняння.
“Очі — наче тракторні фари”, “Землю гребе ногами, як екскаватор”, “Ми заклякли, мов курчата перед шулікою”
5
Надання незвичних для тварин кличок.
Корова Контрибуція, бугай Петька, цап Жора. льоха Манюня
6
Використання зниженої лексики, лайливих слів.
“Вуха пообриваю і свиням викину”, “анциболотники”, “шминдрики”, “авантюрист шмаркатий”
7
Применшення (літота) й перебільшення (гіпербола).
“Життя в наших тілах лишилося процентів п'ять, не більше”", “трирічне дівча могло зараз нас брать за п’яти, кидать в торбу й нести на базар продавати по дві копійки за пучок”. “Батьки зробили нам чотириста двадцять восьме серйозне попередження по тому місцю, про яке при дівчатах не говорять”
8
Використання наукової чи професійної лексики в буденній ситуації
“політ прошов нормально”. “почуваю себе добре”, “невагомість і перевантаження перенесла задовільно”
9
Використання росіянізмів
“триста лєт”
10
Народна етимологія, перекручення персонажем слів, вимога яких для нього важка
“йдіть учити вроки, екзамен на носі”
Мінулае вучыць нас, як жыць сёння" - Ян Баршчэўскі (cачыненне)
<span>Літаратурную дзейнасць Ян Баршчэўскі пачаў у Полацкай калегіі паэмамі "Пояс Венеры" і "Псіхея", вытрыманымі ў стылі польскага класіцызму. Твораў, напісаных на беларускай мове, захавалася мала. Гэта дыдактычныя вершы "Дзеванька" і "Тарэліца", а таксама паэма "Рабункі мужыкоў" ("Размова хлопаў"), прысвечаная падзеям 1812 г. Гэтыя творы прадуманы з боку кампазіцыі, ім не адмовіш у лірызме і пэўнай сатырычнай скіраванасці. Так, у вершы "Дзеванька" аўтар папракае маладую асобу за беспадстаўныя прэтэнзіі на панскасць, а ў вершы "Гарэліца" - п'яніцу за празмерную прыхільнасць да "зялёнага змія". Пад уплывам пісьменнікаў-рамантыкаў Я. Баршчэўскі пачаў апрацоўваць беларускія паданні, легенды, казкі, песні, прыказкі і прымаўкі, у выніку чаго была напісана "кніга сэрцаў і характараў людскіх" "Шляхціц Завальня, або Беларусь у фантастычных апавяданнях". У гэтым чатырохтомным зборы апавяданняў, які параўноўваюць з цыклам "Тысяча і адна ноч", пісьменнік абгрунтаваў думку пра самабытнасць, веліч і духоўнае багацце беларускага народа. Скразным вобразам, які аб'ядноўвае твор у адзінае мастацкае цэлае, з'яўляецца шляхціц Завальня. Ён гасцінна сустракае ўсіх падарожных, шчодра частуе іх, уважліва слухае жыццёвыя гісторыі і казкі, 3 такіх гісторый мы даведваемся пра багатага Карпа, рыбака Родзьку, пана Сівоху, сляпога Францішка, паляўнічага Сямёна і іншых герояў, якія аказваюцца ў самых розных і неверагодных жыццёвых сітуацыях, трапляюць пад уплыў чорных сіл, змагаюцца, перамагаюць, выратоўваюцца, гінуць.. . ("Пра чарнакніжніка і змяю, што вылупілася з яйка, знесенага пеўнем", "Карона вужа", "Зухаватыя ўчынкі", "Вогненныя духі"). Фантастычныя апавяданні Я. Баршчэўскага, адметныя і непаўторныя, звязаны з "духам і паэзіяй народа". Яны насычаны афарызмамі, трапнымі выслоўямі і параўнаннямі: "Хто вучыцца, той павінен пра ўсё ведаць"; "Помстаю не супакоіш пакуты"; "Чалавек без рэлігіі на ўсё гатовы"; "Якая карысць спрачацца з людзьмі, якія маюць абмежаваныя веды і пачуцці?"; "Перасаджваць дубы - найвялікшае няшчасце". У іх сцвярджаюцца вечныя ісціны чалавечага быцця: міласэрнасць, дабрыня, вернасць, уседаравальнасць, любоў да бліжняга і роднай зямлі. Праз сістэму выяўленчых сродкаў і на аснове багатых фальклорных матэрыялаў Я. Баршчэўскаму ўдалося стварыць сімвалічны і непаўторны вобраз Плачкі-Беларусі і яе пакутніцкага лёсу. </span>