В основі нашої драми проблема становища жінки у тогочасному суспільстві, те сімейне, що не виставляється на показ. Як пише Вікіпедія «сучасники сприйняли драму як маніфест фемінізму». Дружина у нерівноправному становищі у сім’ї. Повністю у всьому залежить від чоловіка. За певні упущення в поведінці її можуть/мають право позбавити можливості виховувати дітей (не зовсім зрозумів, що саме тут автор мав на увазі – взагалі позбавити батьківських прав?).
Дружина банківського керівника колись позичила гроші для його ж лікування і йому пояснила, що вони походять від спадку її батька. Не пояснила, бо типу треба марку чоловікові допомогти підтримувати, в жодному випадку не поставити під сумнів його впевненість у собі, у своєму становищі, у тому що він найбільш впливова особа в сім’ї та оточенні. Ось таке. А тато насправді нічого не залишив. Так склалося, що ці гроші взято у тепер уже звільненого підлеглого чоловіка. В розпачі цей кар’єрист і не зовсім чиста людина «здає» екс-босу його дружину, оскільки в документі про позику та підробила підпис батька, який за правилами мав підтвердити факт позики (тобто навіть позику жінка не могла тоді самостійно взяти). Це дуже вже стисло про сюжет.
Коли ж ознайомимося із критикою чи описом твору, то зустрінемо переважно співчутливі тези щодо важкої долі головної героїні. Як на мене, то чогось такого рабовласницького я там не вздрів. Лише деяке зневажливо-поблажливе ставлення чоловіка до дружини та матері своїх дітей. Він і гроші виділяє їй на її дещо сумнівні прохання, і вислухає, коли та попросить, і навіть спонтанно ввечері потанцює вдома на її ж прохання. Остання сцена – з’ясування стосунків, чи не перша відверта розмова між ними і розірвання стосунків в односторонньому порядку (з ініціативи дружини) взагалі на користь чоловіка, який чогось до цього не зрозумів, не приділяв уваги, а тут уже й готовий на компроміси. Але з’ясовується, що пізно, незважаючи на трьох спільних дітей. Можливо у тодішній Норвегії це здавалося страшенною проблемою. Щойно на www.ukrlib.com.ua прочитав н
Старший был хитрый и трусливый
средний злой тоже хитрый
а иван добродушный и смелый
Такие люди как Базаров очень трудолюбивы и преданны своему делу. Я думаю, что нужны. Но у таких людей есть минус - они жесткие и редко показывают свои настоящие чувства.
В рассказе говорится о девочке которой какбы писатель написал для нее.когда девочка выросла
В наши дни забыты многие, ранее значимые вещи. Одна из них – образ птицы. Кто сейчас задумывается о значении образа птицы в литературе? Кто спросит себя, чем являлся данный образ для писателя? А ведь каждое упоминание птицы несёт определённую символику, смысл. Забывая значения мельчайших деталей литературы, мы забываем нашу историю. А забывая историю, теряем нашу индивидуальность, перестаём быть настоящими русскими людьми. Именно поэтому так важно не терять народную память и возрождать забытые знания.
<span>Также, исследуя образ птицы в древности, можно проследить изменение его значения. Ведь образ птицы стал значимым ещё у восточных славян и дошёл до наших дней, изменяясь вместе с обычаями и культурой. Особенно актуальна эта тема сейчас во время высокоскоростных технологий и интернета, когда не остаётся времени на изучение национальной культуры и верований. Поэтому-то и была выбрана для проекта именно эта тема.</span>