Что такое хлестаковщина в комедии «Ревизор» Гоголя мы можем понять, исследуя личность персонажа, от имени которого произошло самоё понятия. Иван Александрович Хлестаков – человек пустейший и беззлобный, любящий покутить и насладиться обществом хорошеньких женщин. Единственное, что он вынес за время работы в канцелярии – приятные обеды у начальника и угодливая чистка его сапог сторожем. Во всяком обществе этот молодой франтик любит рисоваться и блистать, поэтому действительность отметается, как не очень выгодная, а её место заступает ложь. В «Ревизоре» хлестаковщина, то есть пустое проматывание жизни с претенциозными мечтаниями, пронизывает все сферы жизни уездного городка Н, безымянность которого свидетельствует о характере обобщения: в провинциальную реальность втиснута вся ширь и неприглядность русского существования начала ХІХ века.
Я бы отнёс к этому списку: Руслан и Людмила, Евгений Онегин, Борис Годунов, Дубровский, Барышня-Крестьянка, Пиковая Дама, Медный всадник, а так же многие его сказки.
Прочь с глаз - уйди отсюда.
Она интересна истории о прошлом русской земли.Она рассказывает как надо и как не надо поступать.
- Та це ж Пилип! А, щоб тебе холєра ясна взяла! Проте по його обличчю було видно, що якби Швайку справді вхопила холера, то він був би вельми засмучений .Гей, то тільки стріли в небо швидко випускають, - відказав дід Кібчик. - А добру річ роблять не один день. Грицикові було моторошно. Раніше він гадав, що треба стерегтися лише татар. А тепер, виявилося, і серед своїх є не кращі. Бо лях, аби ти знав, не кращий від татарина. Або й ще гірший. Ординець, бач, шаблюкою голову знесе, а лях до горлянки пазурі тягне… Ет, і коли це закінчиться? У Воронівці так повелося здавна: як тільки висівали в землю зерно, найметкіші хлопці збивалися у ватагу і йшли у дніпровські плавні полювати на звіра чи ловити рибу. Раніше це називалося здобичництвом. А тепер, хоча хлопці займаються все тим же, чомусь називається козакуванням. А чому саме - ніхто вже й не скаже. Щоправда, Саньків далекий родич і сусіда сухорукий дід Кібчик інколи казав таке: - По-татарському козак - це вільна людина, котрій і сам чорт не брат. Хоче - звіра полює, хоче - візьметься за шаблюку і йде на ногайця. А нинішні… - тут дід Кібчик презирливо спльовував на землю, - швидше від кози пішли. Обгризає геть усе в плавнях, а з очеретів і носа не висовує. Щоб, бува, якийсь татарин його не побачив.
Подробнее на livelib.ru:
https://www.livelib.ru/book/1000492568/quotes-dzhuri-kozaka-shvajki-volo
