Вывод: рассказ "Конь с розовой гривой" автобиографичен; через личные переживания писателя воспроизведен рассказ о целом поколении людей, чье детство выпало на трудные предвоенные годы; именно в такое трудное время ковался народный русский характер, формировались нравственные устои.
Жанр: вірш.
Тема: зображення ролі поета в поезії та суспільстві.
Ідея: уславлення патріотичних почуттів ліричної героїні, захоплення красою та силою художнього слова.
Епітети: багрянії зорі, в пташиному хорі, пісні голосні, порання роса, весняним привітом, троянда розкішна, вродлива, вродливиця пишна, голосом дивним, співець чарівливий, вечірньої зорі, пташка зальотна, весняний час, осінь холодная та вільготна, нічка осіння, година сумна, холоднеє каміння, пугач віщий, гук єдиний, спів солов’їний, вічна та новая весна, натхненний співець, рожа чудесна, теплий вітерець, гай сумний, край рідний, в листі сухім, жалем глухим, огнистого та палкого слова, щира та гаряча мова, ясна-голосна пісня, крила солов’їні, воля своя.
Окличні вигуки: Мій гаю сумний!
Країно моя!
Персоніфікація: грала роса, усміхалась краса, палала троянда, пролетів час, спускається нічка, вітер зітха та сумує.
Метафора: пісня розквітла; грала промінням, ясним самоцвітом порання роса; місяць холоднеє кида проміння, здалека луна; гаряча мова зломила зиму; рожа красує.
Порівняння: вже пролетів, мов пташка золота, весняний той час; вітер зітха, мов дріада сумує.
<span>Утро осветило, забил снаряд, сверкнул строй, носились знамена, земля тряслась.... -гипербола
</span><span>"Земля тряслась - как наши груди","Французы двинулись, как тучи"-сравнение
</span><span>"бой удалый"-эпитет
</span><span>"картечь визжала","утро осветило"-олицетворение
</span><span>" постоим мы головою"-метафора </span>
Илья Муромец добры киевский богатырь а соловеиразбойник это зладеи которыи если свист нет то будет всем плохо потому что Илья Муромец побеждал злых и тех кто на падал на русь