Перед читателем предстает история о любви и счастье.
В рассказе "Кавказ" И.А.Бунина,у героев не стоит вопрос о жизни окружающих.Влюбленных интересует только их личное счастье и не более. И боятся они не того,что обидят человека,а того,что ее муж может поехать вслед за ними и расправиться с нею или ими обоими.Он был груб,может,поэтому она решила уйти от него.Но он застрелился,любя ее. Людям трудно сделать правильный выбор.И часто случается все наоборот,не так как хотелось бы. Прочитав это произведение я осуждаю главных героев рассказа.Порой,стоит жертвовать своим счастьем для того,чтобы сделать счастливым другого. Ведь,если каждый из нас сумеет сделать счастливым другого человека — хотя бы одного, на земле все будут счастливы.
Это холод или мороз.Так как холод бьёт в пятку,а отражается все на носе.(Может быть насморк:) )
Кузнец запер людей. потому что они являлись слугами Троекурова. Кузнец и Дубровский(младший), считали, что люди, т е слуги Троекурова должны ответить за то, что выбрали неправильную дорогу. А кошка приводится, как ни в чём не повинное существо, что оказалось во время пожара на крыше дома. Архип спас животное, потому что оно нечего не совершило чтобы его убивать. Эпизод спасения кошки приводится для того, чтобы показать как Кузнец и Дубровский хотят отомстить Троекурову за обиду отца, а кошка - герой, который никого не трогает и никого не обижает. Примерно, так)
<span>Джулія Новеллі – італійка; скориставшись вибухом, як і Іван, вона втікає з табору. Письменник з любов’ю змальовує Джулію, підкреслюючи її красу, тендітність, витонченість: у неї чорні виразні очі, густе волосся, гнучка і струнка фігура, дзвінкий сміх. Завдяки образу Джулії Новеллі автор спонукає свого героя пройти перевірку коханням. «Альпійська балада» образ Івана В центрі розповіді – звичайний рядовий боєць Іван Терешка. Він родом з Білороусії, це фізично міцний 25-річний хлопець; знайома з дитинства селянська праця загартувала його, зробила сильним і витривалим. В полку він нічим не виділявся серед інших піхотинців, за колишні бої отримав три подяки від командування та дві медалі «За відвагу» і думав, що на більше не здатний. Волею випадку Іван опинився в полоні у німців. Епізод полонення постійно переслідує його в нічних кошмарах (адже тоді, за законом військового часу, здатися в полон автоматично означало стати на бік ворога, тобто зрадити Батьківщині. Не можна допустити, щоб тебе взяли живим в полон. Недарма письменник загострює увагу на цій проблемі. “Нельзя срывать злость на пленных, — з гіркотою думає Іван, — плен – не проступок их, а несчастье, они не сдались в плен – их взяли, а некоторых даже сдали, предали – было и такое”. Івана Терешко, який і в таборі не дозволив себе затоптати, роздавити в нім людину, а після того, як ковтнув повітря свободи і любові, що став ще сильніше, твердіше духом, — він готовий до смертельної сутички з фашистами. Доля підготувала цій людині щось страшніше за смерть: «вибір» Івана, можливо, найнестерпніший для людини, найстрашніший з усіх, які є в повістях Бикова. </span>
