Когда читаешь книгу старайся делать это не спеша. Главное не бояться размера книги и начать читать её. Если начал читать одну книгу то надо закончить читать её до конца не переключаясь на другую. Для того что бы жить и развиваться надо знать и прочесть много книг. Читать нужно внимательно вдумываясь в каждое слово, в крайнем случее можно вернуться и перечитать.
Стоил ли того героизм Данко? По-правде, я считаю, что все эти люди, незнакомые с понятиями чести, верности, смелости и человечности, не стоили того, чтобы их спасали. Ведь ради кого расстался с жизнью смелейший и отважнейший человек? Ради тех людей, которые готовы были бессердечно убить его? Ради тех людей, которые в минуту страха нуждались в своем герое, как в необходимости, а в момент счастье попросту забыли его? Обидно. Мне вообще трудно назвать тех людей "людьми". Танцы у костра, кураж и веселье, а рядом лежит человек, которому они обязаны.
Данко стоил их всех. Не смотря на то, что их большинство, я бы отдала предпочтение одному. Тому, кто может пожертовать своей жизнью даже ради тех, кому наплевать.
Кохання, здатне пережити смерть. Саме так можна охарактеризувати лейтмотив драми Шекспіра «Ромео і Джульєтта». Почуття, що спалахнуло зненацька, здавалось би, не має права на життя. Дві сім’ї ведуть запеклу ворожнечу, просякнуту лютою ненавистю і кривавими розправами. Ромео впевнений, що кохає Розаліну, а до Джульєтти сватається Парис.
Кохання не знає кордонів. Оселившись у серцях Ромео і Джульєтти воно творить справжні дива: змушує забути про протистояння родин, міняє їхні характери. Читач бачить, як Джульєтта із романтичної вразливої дівчини перетворюється на сильну жінку, яка здатна боротися за право кохати і бути коханою.
Зміни торкаються і Ромео. Він розуміє, що кохання до Розаліни було надуманим, не справжнім. Романтична сцена під балконом, що так хвилює силою і красою почуттів, веде героїв до цілком логічного рішення – шлюбу. Як не дивно, більш практичною і вдумливою автор змальовує саме Джульєтту. Ромео, потрапивши у полон почуттів, не відразу зміг зрозуміти, наскільки ілюзорне і крихке їхнє щастя, право на яке ще належить відвоювати.
У юних закоханих є союзники. Перш за все, стара нянька Джульєтти. Жінка звикла жити серед багатих і знатних, любить гроші. Співчуваючи своїй вихованці, вона все ж радить вийти заміж за Париса. Враховуючи деспотизм батька, легковажність матері і обмеженість поглядів годувальниці, дівчина залишається абсолютно самотньою у власному домі.
Залишається ще монах Лоренцо – людина освічена і прогресивна. Він розуміє, що країна втягнута у чвари між знатними вельможами. Наївно думаючи, що кохання між членами родин Монтеккі і Капулетті здатне побороти вікову ворожнечу, монах погоджується допомагати закоханим. Низка випадковостей, як це і буває у житті, призводить до сумної кінцівки – герої гинуть, ще раз освідчуючись один одному у коханні.
Трагізм фіналу просто приголомшуючий. На перший погляд смерть закоханих видається безглуздою. Проте трагедія мала свої позитивні наслідки: ворогуючі сторони, нарешті, помирилися. Кохання Ромео і Джульєтти стало всесвітньовідомим прикладом краси і сили почуття. Змінювалися епохи, з’являлися все нові покоління юних мрійників, але історія шекспірівських закоханих і сьогодні продовжує жити і хвилювати серця.
http://ukrtvory.ru/koxannya-romeo-i-dzhulyetti.html
Значительное лицо и Акакий Акакиевич.
надо чтобы за дверью каждого счастливого человека стоял кто-нибудь с молоточком и постоянно напоминал стуком ,что есть несчастные.
А.П.Чехов
В былине "Садко" там был морской царь который хотел наградить Садко, ну он его и наградил. Садко стал богат. Но через какое-то время Садко признал своё поражение потому что стал жаден и решил скупить все товары с Новгорода. И царь забрал его к себе. Но Садно выбрался. И Садко снова стал беден. Так же и в золотой рыбке. рыбка помогала старику , но его жена была очень жадной и много чего хотела и золотая рыбка решила больше не исполнять желание и сделала старушку со стариком опять бедными.