БІОГРАФІЯ
Джон Донн народився між 24 січня і 19 червня 1572 року в Лондоні в католицькій сім'ї. Його батько,<span>Джон Донн</span>, був старостою цеху лондонських торговців залізними товарами. Мати, Елізабет Хейвуд, також походила з католицької сім'ї, була дочкою драматурга Джона Хейвуд і внучатою племінницею Томаса Мора. Члени сім'ї з-за приналежності до католицької церкви не раз піддавалися переслідуванням з боку влади. Батько помер, коли синові було три роки. Мати Донна через кілька місяців вийшла заміж за багатого вдівця Джона Сімінджеса. Донн виховувався в дусі католицизму. Навчався в Оксфордському і Кембриджському університетах, але ні там, ні там не отримав диплома: діяли обмеження, введені для католиків. Продовжив навчання в школі баристерів Лінкольнз Інн. Тут же вчився і брат Донна Генрі до свого арешту в 1593 році за надання притулку католицького священика Генрі Харрінгтона.
Після закінчення навчання Донн вів розсіяний спосіб життя, витративши більшу частину своєї спадщини. У 1596-1597 роках здійснив подорож на європейський континент, брав участь у військових походах Волтера Релі і графа Ессекса в Кадіс і на Азорські острови. Його перший біограф Ісаак Уолтон писав у 1640 році, що Донн не повернувся відразу в Англію, а кілька років прожив в Італії та Іспанії, знайомлячись із законами і звичаями і вивчаючи мови цих країн. Після повернення Донн влаштувався на роботу секретарем у впливового придворного, зберігача королівської печатки, сера Томаса Еджертона. Закохавшись у племінницю патрона, Анну Мор, таємно одружився на ній (1601). КолиЕджертон дізнався про це, він вигнав Донна і добився його ув'язнення.
1 ДВЕРЬ 2 ГОРОХ 3 ВЕТЕР 4 МОЛОТОК 5 ЖЕЛЕЗО 6 ГАЗЕТА 7 КОРОВА 8 ВОРОБУШЕК
В жизни есть место для подвигов. Помочь маме, соседке, другу-это уже подвиг. Заступиться за слабого, который так и ждал повстречать тебя на своем пути. Помни золотое правило бумеранга, сделай добро и оно к тебе вернется. Люди в наше время стали очень черствые, не будь таким.
“Преступление и наказание” – характер героя шестидесятых годов девятнадцатого века, бедного студента Родиона Раскольникова. Раскольников совершает преступление: убивает старуху – процентщицу и ее сестру, безобидную, простодушную Лизавету.
Преступление его страшное, но я, как, наверное, и другие читатели, не воспринимаю Раскольникова отрицательным героем; мне он кажется героем трагическим.
В чем же трагедия Раскольникова? Своего героя Достоевский наделил прекрасными качествами: Родион был “замечательно хорош собою, с прекрасными темными глазами, ростом выше среднего, тонок и строен”. В его поступках, высказываниях, переживаниях мы видим высокое чувство человеческого достоинства, истинное благородство, глубочайшее бескорыстие.
Раскольников воспринимает чужую боль острее, чем собственную. Рискуя жизнью, он спасает из огня детей, делится последним с отцом умершего товарища, сам нищий, дает деньги на похороны Мармеладова, с которым был едва знаком. Он презирает тех, кто равнодушно проходит мимо людских несчастий. В нем нет дурных и низких черт.