В основі нашої драми проблема становища жінки у тогочасному суспільстві, те сімейне, що не виставляється на показ. Як пише Вікіпедія «сучасники сприйняли драму як маніфест фемінізму». Дружина у нерівноправному становищі у сім’ї. Повністю у всьому залежить від чоловіка. За певні упущення в поведінці її можуть/мають право позбавити можливості виховувати дітей (не зовсім зрозумів, що саме тут автор мав на увазі – взагалі позбавити батьківських прав?).
Дружина банківського керівника колись позичила гроші для його ж лікування і йому пояснила, що вони походять від спадку її батька. Не пояснила, бо типу треба марку чоловікові допомогти підтримувати, в жодному випадку не поставити під сумнів його впевненість у собі, у своєму становищі, у тому що він найбільш впливова особа в сім’ї та оточенні. Ось таке. А тато насправді нічого не залишив. Так склалося, що ці гроші взято у тепер уже звільненого підлеглого чоловіка. В розпачі цей кар’єрист і не зовсім чиста людина «здає» екс-босу його дружину, оскільки в документі про позику та підробила підпис батька, який за правилами мав підтвердити факт позики (тобто навіть позику жінка не могла тоді самостійно взяти). Це дуже вже стисло про сюжет.
Коли ж ознайомимося із критикою чи описом твору, то зустрінемо переважно співчутливі тези щодо важкої долі головної героїні. Як на мене, то чогось такого рабовласницького я там не вздрів. Лише деяке зневажливо-поблажливе ставлення чоловіка до дружини та матері своїх дітей. Він і гроші виділяє їй на її дещо сумнівні прохання, і вислухає, коли та попросить, і навіть спонтанно ввечері потанцює вдома на її ж прохання. Остання сцена – з’ясування стосунків, чи не перша відверта розмова між ними і розірвання стосунків в односторонньому порядку (з ініціативи дружини) взагалі на користь чоловіка, який чогось до цього не зрозумів, не приділяв уваги, а тут уже й готовий на компроміси. Але з’ясовується, що пізно, незважаючи на трьох спільних дітей. Можливо у тодішній Норвегії це здавалося страшенною проблемою. Щойно на www.ukrlib.com.ua прочитав н
Иван Царевич
сильный смелый
спасает,помогает,вызволяет
своб любимую мз плена от кощея
герой
Главные герои:Дед Кокованя,Дарёнка,кошка Мурёнка,Серебряное Копытце.
Дед Кокованя берёт к себе сироту Дарёнку и вместе с ней кошку Мурёнку,которая увязалась за девочкой.Дарёна помогала Коковане по хозяйству,а он рассказывал ей сказки.Он был охотником,стрелял козлов,но никак не мог поймать одного,у которого на правой передней ноге серебряное копытце. Как топнет он им,так и посыплются самоцветы.Однажды,поехал Кокованя на охоту,а девочка уперлась,не хотела дома оставаться и поехала с дедом.Вот набил Кокованя козлов,а увезти не на чем,поехал за лошадью,а Дарёнка в срубе осталась с кошкой.Слышит,будто топочет что-то,выбежала-никого,опять топочет..Смотрит козёл!С серебряным копытцем!Попробовала девочка его приманить,а он и убежал.Вот наступил и другой вечер,опять топот,прыгает Серебряное Копытце,а из-под ножки камушки падают,а кошка будто сидит и с ним разговаривает.Он в сторону и она туда же,так и "упрыгали"..Тут и дед пришёл,показала ему Дарёна камешки Серебряного Копытца,часть взяли,а другая так до сих пор на тех холмиках встречается..
Отзыв:В произведении мне больше всего понравилась сцена,где козлик Серебряное Копытце топает ножкой,а из-под неё сыплются драгоценные камни.Это описано очень красочно,и явственно представляешь сказочную картину.
1) Военные дети
2) Сын Полка
3)Тимур и его команда
Взгляды Фамусова о Москве)
Отношение к народу и крепостному праву
Век нынешний.
Фамусов – защитник старого века, времени расцвета крепостничества.